Глава 1

Як швидко змінюється життя. Ще місяць тому я думала, що помру самотня і не матиму ніякого зв'язку з любовними справами. Але ми з Сергієм одружилися. Фу. Я його точно ніколи не покохаю. Одружитися з чоловіком через те, що так хоче моя мама? Так, це все про мене. Тепер життя не буде таким як завжди. По правді кажучи, я достеменно і не зрозуміла, чому мама так сильно вчепилася за ідею видати мене за Сергія. Мені здається, за цим ще щось криється, але якось не хочеться розпитувати. Тепер ми з мамою живемо у домі, який рази в два більший за наш колишній. Але це, звичайно, мені приносить мало радості. Єдине задоволення для мене — це улюблена справа. По всій країні можна знайти мої фірмові магазини парфумів, але один, найголовніший — мій улюблений. По-перше, він знаходиться в нашому місті, а по-друге — у ньому є моя лабораторія, де я творю свої шедеври. Це так прекрасно створювати нові запахи! І я це роблю дуже добре, інакше, мене б не вважали першокласним парфумером.  
Після пародії на медовий місяць з Сергієм, можу, нарешті, повернутися до нормального ритму життя. Я одягнула легку ніжно-рожеву сукню із шлейфом, обрала блискучий ремінь, який підкреслює мою струнку талію, на ніжках улюблені босоніжки на підборах. А ще, я трохи накрутила своє каштанове волосся. Як я рада, що вмію себе хвалити! Мені надзвичайно подобається моя зовнішність, пухкі губи дуже добре поєднуються з акуратним носиком і іскристими очима. Іду підкорювати Всесвіт! Після відпочинку з чоловіком маю настрій створити новий парфум для таких же молодих дівчат як я. Запах повинен відлякувати небажаних чоловіків. Звучить страшно. Але тепер я точно буду більше часу проводити за роботою. 
Сьогодні Лара відчинила магазин раніше — знала, що я прийду.
— Привіт, Ларо! — я кинулася обіймати подругу. Як же я за нею скучила! 
Здавалося, минула ціла вічність. Якби не соціальні мережі, я б вже й забула, як вона виглядає. Але ці чорні кучері спробуй забути! Лара завжди могла похвастатися повними губами і непоганою фігурою. 
— Мілано, ти так загоріла! — протягнула Лара, трохи поглядаючи на свої бліді руки.
— Ага... Краще б я просиділа цей час в лабораторії.
Ми заварили каву і я розповіла Ларі про свій «захопливий» медовий місяць. Сергій був засмучений, що час минув так швидко і потрібно повертатись додому. Для нього, звичайно, все минуло зовсім непомітно! Але я викреслювала кожен день в календарі. Щоправда, мені з цією людиною ще жити... Та все ж, я вдома і тут є куди сховатися. Взагалі, Сергій непогана людина, але як чоловік він мене зовсім не приваблює. Високий, худорлявий з рудим волоссям та щетиною. Взагалі, зовнішність непогана, але внутрішній світ цієї людини мене не приваблює так, як повинен. 
Лара поспівчувала мені, але я ж знаю, що вона ніколи не зрозуміє мене. У неї завжди все прекрасно в любовному плані, всі стосунки, в яких перебувала Лара були вдалими, але вона сама кидала всіх своїх хлопців. Цій дівчині ніхто не розбивав серце і я дуже рада за неї. З моїм серцем зробили гірше — його прикували до чоловіка, якого я з кожним днем не люблю все більше. Ви запитаєте мене: чому ж я погодилася на цей жахливий шлюб? Я відповім, що маму люблю більше, ніж себе, а для неї шлюб з Сергієм був важливим. Взагалі, нічого не змінилося. Я як відчувала себе самотньою, так і продовжую відчувати. Ніколи моє серце не відкриється для чоловіків. Нізащо. 
Я пройшлася по магазину і оглянула вітрини — багато парфумів вже продано. Моя розкішна світла крамниця трохи спустошена, але з фабрики скоро повинні підвезти ще багато флаконів. Хочеться чогось новенького, нехай парфум, який я створю першим після шлюбу, стане символом нового етапу мого життя. 
Лабораторія зовсім застоялася без мене. Вона значно відрізняється від основного розкішного дизайну крамниці. Це мій особистий простір для творчості, тут багато різних колб із пахучими рідинами, дерев'яні полиці, трави, які зберігаються на одній із них, переповнюють своїми ароматами все приміщення, при цьому можна відрізнити кожну травинку по запаху окремо. Мої технічні засоби для виготовлення парфумів... Як же я за всім цим скучила. Не втрачаючи ні хвилини, я взялася до роботи. Почала придумувати і комбінувати різні запахи, але такого, щоб описував мій теперішній стан я не знайшла. Звернулася, навіть, до колись початих проєктів, але все це було не те. Мабуть, я переоцінила свої можливості після відпочинку. Я задумалася, дивлячись на розмаїття трав, але хтось впевнено постукав у двері.
— Мілано, у нас особливий клієнт! — голос Лари перервав всі мої роздуми і я повернулася до неї.
— Який у нас може бути особливий клієнт?
Та Ларі не довелося відповідати. У мою лабораторію зайшов невідомий молодий чоловік. Одягнений він вельми витончено, на ньому був хороший чорний костюм і якийсь чудернацький невеликий темно-оранжевий шарф. Коротке темне волосся акуратно вкладене, а щетина надавала брутальності. Його погляд був твердим і впевненим. 
— Доброго ранку, леді, — привітався він. 
Хто так зараз вітається? Хм... Але приємно чути таке в свою адресу. Та все це не важливо! Як він посмів зайти в МОЮ лабораторію? Це моє особисте місце. Я відчула як нерви неначе збираються в клубок, який зараз вибухне.
— Ларо, навіщо ти його сюди впустила? Вибачте, але це моя територія, навіть Ларисі сюди не завжди можна заходити! 
— Будь-ласка, вибачте за таке нахабство, — чоловік до цього просто стояв біля дверей, але йому вистачило сміливості підійти прямо до мене. Може мені і здалося, але він злегка вклонився і ніжно взяв мою руку.
— Моє ім'я Владислав, я прийшов до вас, щоб зробити особливе замовлення, — цей нахаба підніс мою руку до своїх вуст і поцілував її. Його губи були такі гарячі, що рука після поцілунку ще довго відчувала дотик на собі. 
— Вибач, Мілано, він дуже наполягав...— я бачила, як Лара розгубилася, але що вже зробиш, вислухаю цього Влада, гадаю, буде дуже цікаво. Я відпустила Лару і залишилася з ним на одинці. 
— Дозвольте, я присяду, — Влад побачив найближче крісло і сів на нього, неначе він тут господар. Це моє улюблене крісло! Фух... Добре, сяду навпроти.
— Я ще ніколи не бачила, таких нахаб! — випалила це дивлячись йому прямо в очі, але він, очевидно, своєї провини зовсім не відчував.
— Прошу у вас вибачення, пані Мілано. Сподіваюся, я зможу залагодити провину — його мова була неймовірно спокійною, а голос оксамитовим, на мить здалося, що він заворожує мене, неначе гіпнозом. Тепер Влад не подобається мені ще більше.
— Думаю, моя пропозиція буде для вас цікавою, — продовжував він.
— Я вас уважно слухаю.
— Вже декілька днів мене гризе думка, що моїй особистості не вистачає родзинки, — Влад пристально дивився мені прямо в очі. Він то примружував, то розслабляв свій погляд.
— Як я можу допомогти?
— Хочу, щоб у мене був особистий парфум — сказав він спокійно і, знову, неначе гіпнотизуючи мене — Хочу, щоб аромат був тільки мій. Він повинен підкреслювати мої основні риси, такі як брутальність, витонченість, романтичність, наполегливість, харизматичність, — Влад виділяв кожну характеристику короткою паузою. Невже він справді хоче такий парфум? Та ще й для себе і тільки для себе. Йому явно варто додати самозакоханість до свого опису.
— Вибачте, я правильно вас зрозуміла, — перепитую я, трохи сподіваючись на те, що цей чоловік таки не з сильно завищеною самооцінкою — Ви хочете свій особистий парфум, який підходить під вашу характеристику?
— Саме так, — на його обличчі розпливлася легенька, але самовдоволена посмішка.
— А якщо я не зможу впоратися із вашим завданням?
— Буду чекати стільки потрібно, щедро заплачу за це. 
Я оглянула його з низу догори — у нього дуже хороший костюм, за яким він явно доглядає. І взагалі видно, що чоловік слідкує за собою, навіть крізь сорочку і піджак можна було помітити його доволі непоганий торс. Здається, він правий. Для повного образу не вистачає лише особистих парфумів. Але навіщо одягати цей шарф? Так, куди я дивлюся..? Він зайшов в мою лабораторію. Я ще маю бути негативно налаштована.
— Добре, залиште Ларі свій номер телефону, коли перші зразки будуть готові, я вам зателефоную, — посміхнулася я. 
Самовдоволена посмішка ще більше стала проявляти себе на його обличчі. Мабуть не треба було мені посміхатися. 
— Я вельми вдячний, — Владислав підвівся і точно таким самим жестом, як і минулого разу, поцілував мою руку. 
Знову хтось стукає у мої двері. Ну хто знову? Моя лабораторія не базар, тут працює тільки одна людина і заходити теж можна тільки мені! Але за мить я побачила на порозі свою маму. Ну, добре, це виключення із моїх правил. Вона засяяла своїм строгим виглядом на всю лабораторію. Мама, одягнена у елегантний білий костюм. На її тонких губах красувалася червона помада, а біле волосся акуратно зібране на потилиці. Твердий погляд оглядав всю обстановку.
— Мілано, у мене для тебе... — мама зупинилася і уважно зміряла поглядом Влада. Цей погляд був не тим, що віщує добродушність — Оу... я не знала, що ти тут приймаєш клієнтів. Я підвелася і постаралась виправдатись.
— Мамо, це окремий випадок. Лара не догледіла. 
Влад зовсім не розгубився, так само спокійно він підійшов до мами і хотів їй поцілувати руку. Але пані Аміна була неприступною і єхидно дивилася на чоловіка.
— Чим же такий особливий цей клієнт? — запитала вона — Доню, ти ж пам'ятаєш, що зовсім недавно вийшла заміж?
Ага, таке забудеш. Чомусь мені стало шкода Влада, мабуть тому, що він став свідком такої розмови.
— Дякую за гостинність, пані Мілано. Сподіваюся на ваш талант, — Влад загадково посміхнувся і покинув лабораторію. 
Розумний чоловік. Відчув, що краще піти.
— Мамо, він просто замовив собі особливі парфуми, — шепнула я, коли він вийшов.
— Будь обережна з такими чоловіками, — мама, не глянувши на мене, пройшла в глиб кімнати і сіла на крісло — Їхнє хобі красти серця. Але ти заміжня, пам'ятай це. 
Звучало строго, але правдиво.
— Мілано, батьки Сергія, і він сам, влаштовують прийом для партнерів і друзів. Ти повинна мати розкішний вигляд.
Зовсім забула про цей прийом! Для мене це шоу, на якому потрібно робити вигляд щасливої пари, після чого вас з чоловіком будуть ще довго обговорювати. А якщо відвідувати правильні вечірки, то можна взагалі потрапити на перші шпальти ЗМІ.
— Так, мамо, я пам'ятаю, — збрехала я — І запевняю, що мій стилист зробить все, як потрібно.
— О ні, тільки не це! — різко відмахнулася мама — Мені не подобається Антон, тобі давно потрібно змінити стилиста! Я знайшла нового. Анастасія зробить все розкішно і витончено.
— Добре, мамо... — мені стало тепер Антона. Він не просто мій стилист, але і друг. 
— Все, я пішла. Сьогодні їдеш до Анастасії, вона підбере образ. Думаю це буде сукня на замовлення, — мама підвелася і з властивою їй гордою поставою залишила мене на одинці. Що ж, доведеться мило посміхатися всім на цьому прийомі. Сподіваюся, потім я зможу нормально після нього відпочити.
Недалеко почувся якийсь душероздираючий крик. Що це? Може мені здалося? В лабораторію раптово постукала Лара. 
— Там хтось кричав! — сказала вона, влітаючи до лабораторії.
— Давай подивимося, я теж щось чула, —я іду до дверей, але Лара стала у мене на дорозі.
— Мені страшно... Може візьмемо хоча б якусь зброю? — прошепотів вона.
— Надворі ясний день, ти думаєш, хтось буде на тебе нападати?
— Я впевнена, що кричали не просто так! Щось сталося! Я візьму у тебе ніж, — Лара наполегливо пішла до мого столу і взяла те, що хотіла. Якщо їй так буде спокійніше, я не проти, але сподіваюся, нам не знадобиться зброя.
Ми вийшли із магазину і озирнулися — нікого не видно. Люди пересуваються у звичайному ритмі.  Але навіть у нашому спокійному провулку є місце де моторошно проходити — це непримітний темний закуток, і він знаходиться недалеко від нас. Лара вказала пальцем якраз на нього.
— Дивись, — повідомила вона — Там якесь скупчення людей. Ходімо туди.
Ми підійшли і обережно стали пробиватися крізь натовп. Люди говорили різне:
— Як же так, серед ясного дня?
— Ніхто не помітив коли втік цей бандит!
— Ми помітили, але він втікав так швидко, що наздогнати не вдалося...
— Я сфотографував, але толку мало. Він у масці.
— Де та швидка?!
Нарешті, ми прорвалися і побачили навколо чого такий ажіотаж.
— Мамо!!! — прокричала я і кинулася до лежачої на асфальті найріднішої людини. Вона була без свідомості, з розбитою головою і з майже повністю, відрізаним волоссям. Кому потрібно завдати шкоди моїй матері?! Хто б це не був, йому з рук таке не зійде! Але зараз головне, щоб швидка приїхала вчасно і надала мамі допомогу. О, мамо, ти тільки не здавайся, живи, я не хочу тебе втрачати...