13. Чекаємо зручного моменту.

Меліса Вишневецька

Я стояла перед дзеркалом в котрий раз роздивлялася, як сидить вбрання. Ніжно-рожева, шифонова сукня, до колін; з повітряним низом, довгими рукавами та оголеними плечима. Тендітно, привабливо й зі смаком. Складна зачіска з двома вільно кинутими пасмами додавала строгості, але не суперечила образу. Ідеальний варіант для подібного заходу.

Борислав, на диво, запізнювався. Виникли непередбачувані справи, отож він попередив, що затримається. Я помітила вагому зміну в його поведінці, хоча настирливо вдаю, ніби нічого не відбувається. Звісно можна припустити, що це все моя фантазія. Сама собі намалювала мультики, але... Але після нашого поцілунку він відверто проявляє свою зацікавленість. Спершу думала, що це тимчасове явище і йому швидко перегорить. А ні. Борислав без поспіху окуповує мій вільний час і найгірше - мене все влаштовує! Я однозначно сприймала його, максимум, як друга. Проте зараз...

Ну, не знаю. Нотки симпатії іскряться. Все ж Борислав досить привабливий та харизматичний чоловік. Часом милий... Мінусів, звісно, теж вдосталь, але усі ми не без гріха. У будь-якому разі треба з ним щось робити. Не можу ж продовжувати ігнорувати? Разок його відшила, може дати шанс? Спробувати стосунки й т.д. Різниця у віці трохи грає, хоча з Бориславом її не особливо помітно. А як же ділові відносини?! Хоча, кому це втираю?

От, халепа! Не знаю. Мене мучать сумніви. Варто, не варто? Тьфу! Мелісо! Відколи стала такою безхребетною? Треба жити, щоб ні про що не шкодувати. Я ж не збираюся одразу заміж. Чом би не спробувати? Отримаю сльози і розчарування, чи кохання й щастя - час покаже.

Вирішила! Спробую! Залишилося дочекатися зручного моменту...

               ********************************************************************************************************

Борислав нарешті приїхав! Спершу просив вибачення за спізнення, а після оцінив мій вигляд:

- Сподіваюся сьогоднішнє дійство обійдеться без бійок. Не впевнений, що готовий витримати голодні погляди спрямовані на тебе.

- Натякаєш, що мені варто перевдягтися?

- Ні, - обережно взяв за руку та не відводивши погляду поцілував тильну сторону долоні. - Ти прекрасна.

У мене мурахи пробіглися по спині від його дій! Звичайний цілунок у долоню, немов з минулого сторіччя, однак від цього перехопило подих... А його погляд? Ці медові зіниці, у котрих плещуться бісики! Можливо то через прийняте недавно рішення, або самоконтроль тріщить по швах, однак сьогодні Борислав особливо привабливий. Смокінг йому неймовірно личить!

Ми спустилися на стоянку, як зазвичай, чоловік люб'язно відчинив переді мною дверцята, а після сам сів за кермо. Я ніколи не приділяла цьому моменту особливої уваги, але якщо порівняти, то Святослав, чи інші, не робили подібних дрібниць. В тім мені й самій не принципіально. Однак сьогодні змінила думку. Ніщо так не прикрашає милого тобі чоловіка, як галантність.

Дорога була короткою і бесіда особливо не зав'язалася. Схоже нервую... Погано. Ненавиджу незручність через тишу! Борислав припаркував автівку, подав руку і ми мовчки завітали на дійство.

Чоловік вітався ледь не з кожним паном, отож відчуття незручності лише зростало. Подумки дала собі ляпаса та намагалася перекинути увагу з власних почуттів на проблеми насущні.

- А що це за юна панянка у вашому супроводі? - поцікавився один з компанії, що зібралася довкола Борислава.

- Меліса Вишневецька, моя дорогоцінна компаньйонка, - чоловік впевнено вмостив свою руку мені на талію, безмовно показавши іншим свою зацікавленість. Така відвертість не всім сподобалася, особливо молодій жінці, котра явно мала свої плани на цей вечір. Її безмовну агресію спрямовану прямісінько на мене важко було не помітити.

- Вишневецька? - виділила та сама пані. - Ніколи не чула цього прізвища, чим займається ваша сім'я? - жінка мала шикарне, довге волосся, кольору топленого шоколаду, карі очі та безперечно привабливу зовнішність. Однак розумом вищі сили схоже обділили, адже так відверто показувати свою зневагу до незнайомої людини - ідіотизм. Що ж, я підіграю тобі.

- Це наче виставка сучасного мистецтва, а не обговорення сімейних здобутків, чи я помиляюся? - нахмурила брови.

- Що ви! - усміхнувся старший чоловік, котрий недавно цікавився моїм ім'ям. - Впевнений, це звичайна цікавість до незнайомої людини на такому ввечері.

- Ми прийшли сюди, щоб відпочити, а не для зв'язків, - втрутився Борислав. - А тепер пробачте.

Чоловік без тіні сумнівів провів у інший бік виставки, нахабно покинувши компанію цих набридливих "аристократів". Правда довго побути на одинці не вдалося. Чергове знайомство цього разу з іменинницею вечора. Жіночка виявилася досить приємною співбесідницею. Настільки, що й не помітила, як Борислав з її чоловіком відійшли обговорити свої справи залишивши нас двох на одинці.

- Кажеш, твій улюблений стиль імпресіонізм? - з вогником в очах перепитала. - У мене є написаних дві картини у цьому жанрі, ходімо покажу!

- А вам не складно писати у кількох жанрах? Оцінивши ваші роботи тут більше переважає авангардна течія. Хоча зізнаюся вам чесно, для мене це складний стиль для сприйняття. Іноді художник легко висвітлює свій задум, котрий такі любителі як я можуть зрозуміти. Але частіше це складна система образів, яку чортзна-як розібрати, - чесно зізналася.

- Мені подобається ваша відвертість, певно тому вам до душі імпресіонізм, адже у таких картинах не потрібно розгадувати образи, а лише отримати враження від побаченого.

Жіночка ще довго ділилася цікавим про мистецтво, а я із задоволенням слухала. У мене навіть з'явилося бажання купити кілька картин. Правда на ім'я мами. Вона у нашій родині цікавиться сучасним мистецтвом і часто спонсорує молоді таланти.

Після урочистої презентації гості повільно сходилися у просторий зал, де знаходилися маленькі столики на чотирьох, фуршетні столи, а офіціанти носили випивку. Пані Лідія (художниця виставки), люб'язно запросила за свій столик. Отож, Борислав з її чоловіком обговорювали бізнес, а ми - мистецтво. У такому спокійному тоні вечір підбігав кінця... Однак, мені не могло так пощастити, щоб подібне дійство завершилося без пригод...