10. Просто подарунок...

Меліса Вишневецька

Господи! Він реально це зробив? Мій навіжений бос мене поцілував?! Ще й запропонував зустрічатися?! Та яка муха його вкусила? Звісно поведінка чоловіка від першої нашої зустрічі й зараз, дуже різниться, але я ніяк не думала, що причиною може бути симпатія! Чорт! Ну навіщо все так ускладнювати? Лише налагодили спілкування, знайшли кути зіткнення і потоваришували. Але ж ні, його мусила настигнути проклята стріла Купідона! Щиро сподіваюся - все не так погано й на роботу це ніяк не вплине...

Попри усі мої хвилювання, життя продовжувало свій рух. З Бориславом, після тієї ночі, ми не бачилися два дні. Навіть в коридорі, чи ліфті не зустрічалися. Я влаштувала собі самотній вихідний. Щоб жодна душа не тривожила, вимкнула телефон, запаслася смаколиками й пролежала за ноутом всю неділю.

Вранці наступного дня, після здачі останніх двох іспитів могла полегшено видихнути. Не те щоб навчання складно давалося, просто вічне зубріння набридає! Диплом без п'яти хвилин у кишені, а це означає, що відсіюється проблема з офіційним працевлаштуванням у воєнному шпиталі. Батьки, звісно, будуть не задоволені моїм вибором, та все ж - це моє рішення.

- Не віриться, ми це зробили! - радісно обійняла подруга.

- Чекай, Лесю, завтра результати.

- Та які результати? Я і так знаю, що відмінно все склала. Що робитимемо? Обов'язково треба відсвяткувати.

- Який план? Впевнена, що твій хлопець відпустить тебе кудись?

- Що значить відпустить? Куди він може дітися? - запевнила подруга.

- Я не збираюся знущатися, але з твоєю безхребетністю - останнє слово завжди за ним. Краще йди повмовляй його, а завтра вже відсвяткуємо.

- Завтра? - нахмурила очі. - Ти впевнена?

- А чом ні? І результати вже знатимемо і дату вручення дипломів, можна розважатися!

- Добре, тоді до завтра!

Ми попрощалися на виході з інституту і я попрямувала в бік автобусної зупинки. Подумки вже розбирала свій гардероб у пошуках вечірнього вбрання на завтрашній вечір. Треба щось зручне та привабливе. І поки мої думи фантазували над одягом, повз мене проїхало авто та зупинилося біля узбіччя. Через кілька секунд з вікна показав голову Святик?

- Привіт! - як завжди, чарівно усміхався. - Додому? - кивнула. - Сідай, підвезу.

Харизма від цього чоловіка так і пре. Серце схвильовано пришвидшило ритм, а щоки починали горіти. Чорт! Візьми себе в руки! Не в моєму характері так явно мліти від чоловіка!

- Дякую! - всілася спереду та пристебнувши пасок промовила. - Рада тебе бачити.

- Не сумніваюся. Ти автобусом користуєшся?

- Загалом так. Часом таксі беру.

- Ого. А живеш в елітному районі в не дешевій квартирі, - весело продовжив. - Чудеса.

- М-м. Невже ти, як і твій друг озвучиш версію про опіку багатого коханця?

- Він таке казав? - голосно зареготав. - Зажди! Ха-ха! Борислав може. Одразу й прямо, без гадки про субординацію. А якщо чесно, то в чому твій секрет?

- Гкхм! - прочистила горло та нахилилася, щоб прошепотіти, - Заможні батьки, - чоловік не виглядав здивованим, скоріше задоволеним відповіддю.

- Я підозрював. Думаю, твої батьки ще й не задоволені вибором професії. Однозначно для них ти маєш сидіти на високій посаді з важелями впливу.

- 100% попадання! Браво, Святик.

- Не складно здогадатися, - знову усміхався.

- Але дехто й досі не здогадується, - іронічно протягнула.

- Борислав - тугодум, нічого не вдієш. Приїхали!

Машина припаркувалася, я ще раз подякувала та збиралася йти.

- Мелісо, - зупинив той, - які плани на завтра?

- Плани? Завтра святкуватиму з друзями випуск. Сьогодні склали останній екзамен.

- Оу-у! - розчаровано продовжив. - Зрозуміло.

- Якщо ти хотів зустрітися, то приєднуйся. Ми й так збираємося в клуб, більшість прийде з парами.

- То ти не проти моєї компанії?

- Звісно ні!

- Тоді домовилися, я заїду за тобою, тільки напиши о котрій годині.

Попрощавшись зі Святиком я з чудесним настроєм поверталася додому. Цей чоловік мене приваблював, тому на серці відчувався ніжний трепет очікування. Треба відповідальніше підійти до завтрашнього святкового образу. Між нами явно є симпатія, але чоловік діє обережно, без, характерного Бориславу, необдуманого пориву почуттів. І чого це я їх порівнюю? Збожеволіла, чи що? Треба викинути з голови усі ці думки. Краще зателефоную батькам, ощасливлю випуском!

                                       *****************************************************************

Наближався вечір. Я написала Святославу, щоб чекав о дев'ятій на стоянці. Так припало, що сьогодні у мене масаж з Бориславом, отож я чекала на нього в його апартаментах. Чоловік, як на зло, запізнювався. Сподіваюся між нами не буде незручності й ми продовжимо працювати в тій атмосфері, що створили до його поцілунку...

- Привіт! - нарешті прийшов. - Непередбачені обставини.

- Нічого, роздягайтеся і почнемо.

Борислав так і вчинив. Атмосфера краща, ніж розраховувала. Наче і не було того цілунку. Ну, а чого дивуватися? Він же не дев'ятнадцяти річний хлопчак. Єдине, що тривожило - чоловік ніяк не міг розслабити м'язи, через що довелося інтенсивніше працювати руками. Врешті сеанс завершився і я швидко пакувала речі, адже у мене не так багато часу.

- Мелісо, - до речі, сьогодні він знову не заснув, - чув у тебе наближається випускний в інституті, - кивнула головою. - Візьми, - простягнув пакунок, - маленький подарунок від мене.

- Що це? Борислав, якщо щось дороге, то я не прийму.

- Угу, тому і не дороге. Зібрав колекцію у маленьких пляшечках твоїх улюблених кавових лікерів. Принаймні тих, про котрі знаю, - я зазирнула у пакунок і дійсно...

- Вау! Нічого собі колекція! - щиро зраділа. - Тут стільки всього! Дякую-дякую!

На радощах дружньо обійняла чоловіка. Сумніваюся, що подарунок можна назвати дешевим, але він був у самісіньке сердечко! Не змогла відмовитися. Така вже я меркантильна падлюка. Обожнюю додавати всілякі сиропи, лікери, прянощі у каву. Борислав виявляється досить спостережливий, коли помітив таку дрібничку. Аж всередині 

- Знав, що тобі сподобається. До речі, ти збираєшся продовжувати вчитися?

- Ні. Бакалаврату мені достатньо.

- Достатньо для чого?

- Щоб продовжити займатися тим, що мені подобається. Між тим, ти сьогодні знову бадьорий. Це прогрес?

- Сумнівний прогрес, - тихо промовив. - Може по чашечці чаю, чи кави?

- Ні, Бориславе. Я сьогодні на вечірку збираюся, мушу бігти. Дякую за подарунок, з мене обід!

Швиденько побігла. У мене залишилося не так багато часу, отож збиралася у темпі. Мій вибір пав на короткий комбінезон зі спідницею-шортами, що вигідно підкреслював фігуру. А ядерно-блакитний колір вигідно поєднувався з моїм волоссям, котре закрутила широкими хвилями. Сріблясті підбори й такий же маленький клатч. Кілька аксесуарів і готово!

Святик якраз під'їхав та зателефонував, щоб спускалася. На виході потягнулася за піджаком, але передумала. Якщо буде холодно, то можна вимантачити у Святика верхній одяг. Принаймні це буде для нього можливість показати свою зацікавленість, чи навпаки.

Обожнюю звук підборів, що супроводжують кожен твій крок. Це додає впевненості та якоїсь грайливої чарівності. Бачу машину Святика на стоянці, отож з усмішкою наближалася до нього.

- Привіт! - весело протягнула та обережно зачинила за собою дверцята.

- Привіт, ти сьогодні неймовірно красива, - стандартний комплімент, але однаково приємно.

Ми поїхали до клубу, і я була в солодкому очікуванні драйвової ночі з друзями! Але аж ніяк не цього...