9. Не приваблюєш!

Борислав Дикий

Звуки вибуху, пролітаючих над головою ракет, тряскіт землі, повністю стихли... Подих Меліси повністю заглушив їх. Сморід горілої шини, диму та пилу повністю витиснув ЇЇ квітковий аромат. Ніякої тривоги, ніякого страху, ніяких видінь... Невже це можливо без таблеток? Можливо повернути той душевний спокій, що був до лютого... Я вже втратив всіляку віру. Звик до мук і навчився жити. А тут "на тобі"! З'являється якась хитромудра мала і своєю присутністю оживляє давно мертву надію...

- Хто ж ти така...- майже беззвучно шепочу, дивлячись у її спляче обличчя.

Я б хотів довше помилуватися її дитячим личком, але будильник підступно задзвенів рівно о шостій. Меліса різко вскочила та здивовано витріщилася на мене. Підвівшись та знешкодивши джерело шуму на столі, повернувся на диван. Дівчина спросоння протирала очі та позіхала. О, так. Вона ще та соня.

- Доброго ранку, - широко усміхаюся.

- Ах! - потягнулася. - Хіба тобі не на роботу?

- На роботу.

- То чому не збираєшся?

- Часу вдосталь та і не хотів тебе будити. Ти ж вчора вчинила так само.

- Ну, вчора я мало чим впливала на ситуацію. Тим паче щось вже звикла до тебе. Було відчуття, ніби з братом полежала.

Меліса втомлено підвелася та поплентала до своєї кімнати. Я ж переварював слово "брат", шукав пояснень, чому воно дратувало. Не приємно так ятрило щось всередині мене. Чіткої відповіді так і не було, або ж просто не хотів її озвучувати?.. А в тім, пора на роботу.

               ****************************************************************************************************

В офісі нічого не змінилося. Все так само нудно і купа інтелігентів довкола, що удають видимість обсягу роботи, а насправді рахують волосню на х..! Гкхм! І за що я їм зарплатню виплачую?! Випадок з чорною бухгалтерією показав, наскільки мій бізнес не захищений від подібних аферистів. Шкода, що мала не відріз відмовляється стати моїм бухгалтером. Досі не розумію її причин. Та ж отримуватиме у двічі більше, ніж має! Але що казати, жіноча логіка не обґрунтовується.

- Привіт, ти вже вільний? Пообідаємо? - радісно трендів по ту сторону слухавки Святик.

Цей телепень завжди на позитиві. Ніколи не бачив його депресивним, хоча вже роки товаришуємо.Власне тому до нього і тягнуться люди. Погодьтеся, нікому не цікава особа у котрої проблема на проблемі. У кожного свої біди, а вислуховувати чужі - сумнівне заняття.

Я глипнув на годинник - 13:00. З тим що запланував майже розібрався, пару справ візьму додому. Можна зі спокійною душею їхати. Ми домовилися зустрітися у нашому улюбленому закладі - пивному пабі "Ікла". Не можу назвати нас любителями пива, адже обидвоє спортсмени. Заклад вкрав наші серця своїми фірмовими кренделями. Свіжо спечений смаколик зі спеціями та сметаною... М-м! Об'їстися можна. Та й атмосфера в пабі завжди весела.

- Борислав! - гукав світловолосий.

- Привіт, ти вже щось замовив? - сів навпроти.

- Наші фірмові, як зазвичай, - шкірився той.

- Супер! Я вже думав помру від нудьги, або приб'ю когось!

- Ха-ха! Ти можеш!

Нам принесли гарячих кренделів, а на телику йшов футбол. Втрамбувавши всю тарілку випічки та пореготавши над жартами Святика, можна було б і йти, але:

- Чуєш, хотів тебе спитати дещо, - мнувся друг. - Меліса...

- Що Меліса? - різко напружився. Не очікував згадки її імені.

- Вона сама? Тобто в неї ж нікого? Наскільки мені здалося, вона без стосунків.

- І що? - куди він хилить?!

- Хех! - лукаво усміхався. - Та нічого, сподобалася мені, - з легкістю промовив! - Дай її номер.

- Я не в тих стосунках з нею, щоб номер роздавати, - відчуваю, як повільно закипає кров. Ця ситуація однозначно мені не подобається, як і те, що Святослав зацікавився Мелісою.

- Ти чого? Аж вилиці заходили. Спокійно! - знову регоче. - То не тільки мені вона сподобалася? Як цікаво, і що ж будемо робити?

- А що тут робити? Ти у прольоті.

- З чого б це? Мені так не здалося.

- Слухай уважно, Свят! Навіть не думай її чіпати, - крізь зуби процідив, - інакше голову відірву.

- Твої погрози мають протилежну дію, - продовжив грати дурня. - Але визнаю, мене не настільки зачепила дівчина, щоб сперечатися з власним другом, - наче дійшло до дурня. - Тільки, - зробив протяжну паузу, - надто лукаво з твого боку. Ви ж не у стосунках.

- З чого такі висновки? - спокійно спитав.

- Та годі тобі, Бориславе. Я не вчора народився. Між вами жодної іскри. Меліса не те щоб закоханою, вона навіть зацікавленою у тобі не виглядає.

- Святик, не мели дурню. Глянь на мене! Як це не зацікавлена? Пф! - але на мої слова він лише пореготав.

- Одностороння закоханість, - нахабно шкірився.

- Це не закоханість!

- От бачиш! Ти не здатен розібратися у власних почуттях, чи бажаннях, а вже втручаєшся у чужі, - на цьому моменті я проковтнув язика. - Цікаво... Та егоїстично.

- Що ти задумав? - ці хитрі очі загорілися.

- Навіть не знаю... Поки нічого робити не збираюся, просто поспостерігаю. А після, будемо бачити.

Мені було прекрасно зрозуміло на що він натякає, як і те, нащо все це говорить. Маленька провокація у мій бік. Тільки я не двадцятирічний хлопчак, застарий для такого роду маніпуляцій.

- Святик, я все сказав. Егоїстично, чи як, мені плювати. Не пхайся до Меліси, кінець! До речі, у мене якраз масаж через годину. - Друг змовчав, хоча по його обличчі видно, що мої слова не зовсім влаштовують. Байдуже. Поки не пхається - чудесно!

Ми попрощалися один з одним і в такому розхитаному емоційному стані я і повернувся додому... Проїдений шлях трохи дав часу, аби заспокоїтися. Та настрій все ще залишався поганим. Меліса у звичній манері сиділа в залі на дивані, грала чергову онлайн гру в очікуванні на мене.

- Привіт! - першою привіталася. - Як справи? Бачу, якийсь втомлений.

- Не те слово...- дівчина і не підозрювала, що причиною мого паршивого настрою більшою мірою її провина! - Зараз твій масаж саме те.

- Рада чути, - не відриваючи погляд від гаджета розмовляла. Я вперше настільки уважно вдивлявся у її обличчя, шукав найменший прояв емоцій...

- Тоді я в душ, а після масаж.

- Окей!

Жодної реакції... Ні зацікавленого погляду, ні рум'яних щік. Після душу, коли вийшов в один трусах та розстібнутим халатом - те саме. Мене зустрічає та проводжає її байдужий погляд та професійний вираз обличчя. Мала в мені геть чоловіка не бачить?! Чи що? Без тіні сумніві торкається, робить свою роботу та йде. Це вже навіть не смішно!

- Мелісо, - розслаблено протягнув, - якого типу чоловіки тобі подобаються? - прямо запитав.

- Навіщо питаєте? - продовжуючи масаж каже.

- З цікавості. Можеш не відповідати, якщо не хочеш.

- Які чоловіки подобаються? - вдумливо промовила. - Спортивної статури, сильні, волелюбні, але обов'язково добрі... І начитані! Більшість часу пари спілкуються, хочу мати багато спільних тем разом зі своїм партнером.

Чим не з мене списаний ідеал? Я ж тут! Прямо перед тобою, дівче! Якого дідька ти така пасивна?

- Якщо це твій ідеал, то що робитимеш, коли його зустрінеш?

- "Ідеал"? - тихенько засміялася. - Не подобається мені це слово. Воно не вписується у реальність. Навіть якщо ти намалюєш собі ідеальний образ та зустрінеш, ніхто не гарантує, що закохаєшся.

- Я і не кажу про кохання.

- Якщо питаєш про дії, то я з тих дівчат, що не покладає усю відповідальність за перші кроки на чоловіка. Сподобався - познайомилася, а далі видно буде. У кожної симпатії є право на кохання.

- Ха-ха! Влучно сказано, панянко Мелісо. Цілком погоджуюся з тобою.

- Ви сьогодні на диво багатослівний. Зазвичай вже спите. Можливо знайшлася жінка, до котрої не рівно дихаєте?

- Можливо. Не впевнений.

- Як можна бути у такому не впевненому. Тут, або подобається, або ні!

- Я гляну, як ти це заявиш у моєму війці.

Ми з Мелісою добряче розговорилися на особисті теми. Можливо масаж сприяв бесіді, або ж той факт, що не міг бачити її обличчя. Хоча, якщо бути відвертим, то з Мелісою легко спілкуватися, адже сама по собі вона досить чесна та відкрита особистість, чого не скажу про себе. Мені звичніше вести сухий, діловий діалог...

В решті, заснути за масажем сьогодні не вдалося, та мене це не хвилювало. Зараз набагато цікавіше було слухати розповідь Меліси про особливості періоду спарювання квіткових павуків. Як розмова втекла у таке річище, і сам не знаю! Але факт залишається фактом. Я заварив у турці запашної кави, розлив по чашках, додав вершків, як вона любить. А все для того, щоб затримати Мелісу на довше. Кавову церемонію, за ініціативи малої, продовжили на терасі:

- О! Я чув, що у болотистій місцевості існують хижі рослини, котрі залюбки б поласували твоїми павуками.

- Рослини-хижаки, то тема моєї мами. У неї по всій хаті розкидані флораріуми з різними видами таких рослин, - усміхнулася. - Не сильно розбираюся у цій темі, хоча знаю, що улюблена мамина рослина - Сараценія, або "хижий глечик". Уявляєш, попри те, що харчується комахами вона пахне, як фіалка!

У приглушеному освітлені, на фоні нічного міста, я зачаровано слухав її мелодійний голос. Її наївні очі, що з таким азартом горіли, коли та говорила. Коротка, але щира усмішка, здалася мені надто прекрасною... Легенький вітерець грався з довгими локонами, котрі вона що разу заправляла за вушко... Здається я зовсім втратив нитку бесіди... Збожеволів, чи як? Але бажання торкнутися захоплювало розум з кожною хвилиною. Відчути тепло її шкіри під пальцями, зірваний подих на вустах та солодкий запах парфумів. Один крок, щоб схопити в обійми, смикнути за волосся та впитися в її губи. Всього крок... Марево, чи реальність? Здається згубився... Але ж ось. Секунда! І пальці стискають її тонку талію, цілунок куштує губи, а нутро радісно тріумфує. Тільки цього мало... Жадібно стискаю дівчину в обіймах, немов вона втече. Її пальці мнуть мені сорочку на грудях, але уста з острахом відповідають. Схоже я втрачаю голову. Не можу зупинитися... Однак...

- Борислав? - здивовано заглядає в очі.

- М? - з надією на продовження відповідаю.

- Що це означає? - зі своїм коронним спокоєм питає!

- А що може означати, коли чоловік цілує тебе?

- Та багато чого може, і далеко не все мене влаштовує. Я тобі подобаюся?

- Якби не подобалася, то не цілував би, - все ще стискаючи її в обіймах говорю.

- І? - наче вимагала чогось від мене.

- Що і? Хочеш зустрічатися? Давай.

- Я цього не казала. Навпаки, мені це не потрібно, - тепер цей спокійний тон обпалював холодом. Я не знав що відповісти, лише шоковано кліпав.

- Не зрозумів.

- По-перше, я не сплю з роботодавцями. По-друге, ви не приваблюєте мене, як чоловік.

- Хах! - істеричний смішок. - Не приваблюю? Ти впевнена? - Меліса остаточно відсторонилася та відійшла на кілька кроків.

- Угу. У вас складний характер, і різниця у віці трохи грає.

- Я ж не шлюб пропоную, а звичайні стосунки!

- Так, але навіщо тратити час, якщо на цей момент я навіть не сподіваюся бачити логічно завершення цих "зустрічань"? Щоб, аби було? Чи ти думаєш, що я з тих дівчат, котра пізніше буде вихвалятися стосунками з відомим спортсменом?

- Ні, - наблизився. - Просто не бачу проблеми, щоб спробувати. Хвилину тому ти була не проти цілунку, чому зараз так опираєшся?

- Цілунок класний, безперечно. Але я не хочу цих стосунків. Крапка. А тепер мені час, зідзвонимося.

Меліса без угризання совісті схопила свій телефон, сумку та попрямувала на вихід. Через кілька секунд двері зачинилися і я залишився в абсолютній тиші на самоті... Вона серйозно?!