8. Безстрашна?

 "Знаєш, алкоголь висвітлює всі потаємні, зачинені здоровим глуздом речі, спотворює сумління та дарує хмільне почуття вседозволеності.  Саме з цього - починається та закінчується  безліч проблем." - з "Цитриновий поцілунок"

Меліса Вишневецька

Не знаю в чому проблема, однак потилицею вже тривалий час відчувала важкий погляд Борислава. Не те щоб для мене це особливо хвилювало, однак мурахи по спині таки викликало.

Ми обрали найближчий заклад, де можна було спокійно посидіти, випити та поїсти. До хлопців дуже швидко приєдналися їхні дівчата, тому стало помітно веселіше. Серед одиноких сердець у компашці зосталися лише я та мій дивакуватий бос...

Нарешті чоловік припинив свердлити поглядом і взяв активну участь у загальній бесіді. Безперечно Борислав харизматичний чоловік, ще й відомий спортсмен, отож швидко перетягнув всю увагу на себе, роздавав автографи, жартував, робив компліменти. Така версія пана Борислава істотно відрізнялася від повсякденної, котру знаю я!

Наші посиденьки затягнулися на кілька годин і навіть не помітила, як швидко сплив час.

- Що ж, нам вже пора йти! - першими збиралися Влад з дівчиною.

- Так, ми теж будемо йти, - підійнялася. - Рада була всіх бачити.

На прощання хлопці зробили кілька фото з Бориславом і той квіточкою розцвів! Його обличчя можна порівняти з товстим котом Мурчиком, котрий зжер добрячий шмат м'яса, а тепер задоволено облизується!

- Ходімо? - ввічливо подав руку.

- Ви сьогодні такий галантний, аж боюся зурочити!

Борислав нічого не відповів, лише обережно підхопив за талію, допомагаючи дійти до автівки. Йти було не далеко, може якихось двісті метрів, я б і сама впоралася... Однак, мушу визнати - приємно коли чоловік про тебе піклується.

- Що таке? - лагідно промуркотів над вухом. - Чому усміхаєшся? - на мій здивований погляд чоловік продовжив, - Ти ще з ресторану тішишся, поділися у чому справа?

- А, просто... Не очікувала, що ви можете бути таким милим, - чесно відповіла.

- Милим?! - здивовано витріщився. - Звучить не дуже, але що в цьому такого? А яким я тобі здаюся звичайним?

- Звичайним? Ха-ха! Ви дійсно хочете дізнатися?

- Прошу, припини звертатися на "ви". Чомусь з твоїх уст ці ввічливі словечка звучать як знущання.

- Ха-ха! - розвеселив. - Добре. Я не проти. Тоді просто - Борислав? - чоловік кивнув у відповідь.

- То що? Яким ти мене зазвичай бачиш? - зацікавлено косився поглядом.

- Злим, нахабним та самовпевненим, - коротко, проте щиро відповіла.

На хвильку чоловік розгубився, це чудово прослідковувалося з виразу обличчя. Його розгубленість тривала не довго, і вже у наступну мить Борислав повернув образ рідкісного засранця! А не даремно мені мама казала - я надто відверта! Завжди правду випалюю! В теперішньому світі дуполизів та лукавства, то явно зайве...

- І не заперечиш... - вдумливо протягнув Борислав. Думала він розізлиться, але ні. Виглядає спокійним. - Останнім часом я мало відпочиваю, ще й сплю погано, якщо помітила... Але, окей! Ти маєш рацію! - рішуче вигукнув, аж здригнулася! - З цим треба щось роботи, - ми наблизилися до автівки й чоловік відчинив мені двері, після обійшов машину, сів за кермо та продовжив, - якщо самовпевненим та нахабним бути не гріх, то ходити увесь час злим - не надто привабливо.

Я щось згубила ниточку розмови. Таке враження наче підслуховую чужі думки. Монолог Борислава тривав ще кілька хвилин, після чого той мені подякував. Чесно, навіть не намагалася вдатися, до чого ця подяка. Просто мовчки покивала головою.

Повернувшись у квартиру кожен зачинився у своїй кімнаті та залип у гаджетах. Так і закінчився цей насичений день.

                                            ***************************************************

Я поверталася зі шпиталю де волонтерила. Вчора лікар сповістив, що нога у нормі й можна повертатися до звичного руху. Хоч дискомфорту під час ходьби не відчувала, але все ще рухалася обережно. Саме тому замість чотирьох годин, попрацювала дві. Крім того, сьогодні ще й масаж Бориславу робити. До речі, моя квартира майже готова. Вже завтра можна повертатися. Нарешті! Ремонт затягнувся на довше, ніж планувалося. Не те щоб з Бориславом важко вжитися, зовсім ні. Просто дім, то є дім. А жити вічним гостем добряче втомлює.

Оскільки завтра мої речі перенесуть, то сьогодні потрібно якось відсвяткувати. Зайшла у кондитерську, накупила солодощів, після замовила піцу, перед будинком захопила пляшку рому, котрий так обожнює Борислав. За планом, він сьогодні вдома, отож завалююся в апартаменти з повними торбами!

- ОЙ! Добрий день! - шоковано випалила!

Переді мною стояв якийсь красень-незнайомець без верхнього одягу. Підтягнуте та мускулисте тіло говорило, що його власник спортсмен. А розкидані синці по шкірі натякали - певно теж боєць. Не встигла схаменутися, як з-за дверей виглянув у такому ж вигляді Борислав. Відмінність лише у тому, що синців менше, а груди забиті татуюваннями... Глибокий вдих! Довгий видих! Будь адекватною, Мелісо. Не пускай слину! Подумаєш, два качки без футболки!

- Мелісо! - здивовано вигукнув. - Хіба ти не рано? Казала, що працюватимеш до шостої.

- Я передумала. Хотіла подякувати за гостинність, тому набрала тут всякого, - поклала торби на плитку. - Завтра повертаюся до своїх "покоїв".

- Меліса? - наблизився світловолосий. - Яке гарне ім'я. Мене звати Святослав, можна просто Славко, але свої кажуть Святик. - потиснув руку.

- Ем, - трохи розгубилася. - Рада познайомитися. - Чорт! Та він повністю у моєму смаку! Такий гарячий хлопака аж до гріха тягне!!!

- То ти особиста масажистка Борислава? Він розповідав про тебе. - Матінко! У нього ще й чарівні ямочки, коли усміхається. Тримайте мене семеро, або розтечуся калюжею по підлозі.

- Сподіваюся нічого дивного? - покосилася у сторону роботодавця.

- Завтра переїжджаєш, але ж ми домовлялися на наступному тижні? - споганив усю невимушену атмосферу. - Я завтра на роботі й не матиму змоги допомогти.

- Знаю. Але ремонт і так затягнувся на довше, ніж планувалося. Не хочу затягувати. Та й речей у мене не так багато. Сама впораюся. Тут же не далеко, - усміхнулася.

- Як хочеш, - знизив плечима. - Що принесла добренького?

Ми жили під одним дахом трохи більше ніж місяць, тому, частково, вивчила його смакові вподобання. Виклавши усі смаколики з торбів, спостерігала, як його усмішка все ширшала.

- У вас тут така романтика, може я піду? - намагався зістрибнути з посиденьок красень.

- Та можеш залишитися, - байдуже кинув Борислав, за що готова його обійняти!

- Це я не вчасно приперлася! Почуватимуся ніяково, якщо через мене підете.

- Боже, Мелісо, тільки не "викай"! - нагадав реакцію Борислава. - До речі, - розслаблено всівся на диван у залі, куди мм плавно перемістили усе смачненьке та випивку, - ти п'єш ром? - питав мене.

- Не те щоб він мені подобався, але Борислав його обожнює. Не знаю чи розповідав він, як виручив мене з квартирою, та й не тільки...

- М, заздрю. Борислав завжди був щасливчиком і збирав довкола одних красунь. Чи то стоматолог, чи юрист одні дівчата. Я б із задоволенням виміняв тебе на свого масажиста Ромка.

- Вона МОЯ вічна боржниця, дорогенький, - лукаво усміхався той. - Тому облиш свої жалюгідні спроби пікапа. Питимеш? Чи ти готуєшся до бою?

- Кілька склянок хлепну. В цьому році я вже відстрілявся. Ще кілька боїв проведу у наступному і теж думатиму над завершенням кар'єри.

- То ви боєць? - спитала очевидні речі.

- Так. Ми з Бориславом, так сказати, з одного рингу вийшли. Правда я більше у бокс пішов, а він залишився на боях без правил. У будь-якому випадку, просунулися ми далеко... На міжнародний рівень вийшли!

- Мені зараз дійсно соромно, що зовсім не цікавилася досягненнями українських спортсменів, - чоловіки синхронно зареготали. - Подумати тільки, сиджу та випиваю з такими зірками.

- Це точно! Інакше ти б з першої зустрічі зрозуміла наскільки тобі пощастило з роботою, - весело протягнув Борислав.

Ми допили ту пляшку рому. Ну як допили? Я гріла свою склянку в руках, повільно вливавши алкоголь. Чоловіки ж шустріше впоралися і саме завдяки їхній наполегливості ром закінчився. На веселій ноті наші посиденьки підбігали кінця. На дворі якраз вечоріло. Святик викликав таксі, а після, на жаль, покинув нас. Ех! Чоловік мрія. Треба буде знайти його у соцмережі...

Вже збиралася топати до кімнати, як незграбно зачепилася за ноги Борислава й впала прямісінько в його обійми! Чоловік вже дрімав, розслаблено розкинувся на дивані зайнявши майже всю його площу. Отож я впала тупо зверху на нього. Чорт! Що за сором'язлива ситуація із мелодрами?! Моя різка спроба піднятися лише привела до чергового падіння. Тут дав знатися випитий алкоголь... Ех! Борислав зовсім ніяк не реагував на присутність, чи відсутність зайвої ваги зверху... Принаймні так мені здалося спершу.

- Та вмостися вже! - сп'яніло пробубнів.

Його міцні руки обережно обійняли мене за талію, а вже у наступну мить опинилася затиснутою між стінкою дивану та Бориславом. Прекрасно! І як тепер потрапити до свого ліжка?! Чисто на жіночому ентузіазмі у мене ще було кілька спроб протиснутися "на волю". Але не сумісність наших з Бориславом вагових категорій внесли відповідні корективи. Коротше! Передрімаю так, поки чоловік не протверезіє.

Нє, ну безстрашна ти баба, Мелісо. Без зайвої думки лежиш поруч з кремезним чоловіком, навіть краплини остраху немає. Якщо так подумати, він все ще продовжує мене обіймати. А це неочікувано приємно...

Під долонями відчувала його тверді груди, що спокійно здіймалися та опускалися. В цей момент не змогла собі відмовити у нахабному роздивлянні чоловіка. Він звісно доволі привабливий, але.. Але ці БРОВИ! Густі та хаотичні волосинки, якесь дике поле, а не брови. Де форма? Аж руки сверблять поскубати! Просто дайте пінцет!

Як би не кричав внутрішній перфекціоніст, але сон брав сильніше. Після тривалого позіхання з надією, що Борислав прокинеться, або ж впаде з дивану - закінчилися нічим. Сама не помітила, як заснула...