6. Ранкове прибирання.

Невігластво - найпоширеніше явище, котрим страждають що грішники, що праведники. Нам важко сприйняти факт власної необізнаності, або докласти зусиль, щоб це виправити, адже "висновки" можна зробити й без того.

Меліса Вишневецька

Я повільно розчісувала коси й готувалася до сну. Очі помітно почервоніли, адже увесь день просиділа за Бориславовими звітами. Після нашої останньої бесіди він вилетів з квартири у справах і не повертався. Ну, він дорослий хлопчик, можливо завис десь з друзями у клубі, чи поїхав кохатися з якоюсь молодичкою. Досить раціональне пояснення, як на мене. Правда, не можу лукавити, що не хвилювалася... І з якого дідька взагалі хвилююся?! З усім тим це кляте почуття ятрило душу.

Десь після обіду написала йому коротке повідомлення: - "у вас все добре?" На котре чоловік ніяк не відреагував, хоча висвітлилося прочитаним. Побачивши Борислава у мережі мені полегшало. Нехай такий відвертий ігнор і чіпляє гордість, та не критично.

Я замовила продукти, кур'єр люб'язно заніс все до кухні, після чого нажерлася смаколиків. День швидко спливав, адже з азартом підійшла до підкинутої Бориславом роботи.

Отож після душу та розчісування натягувала бандаж. Саме в цей момент вхідні двері відчинилися й, мабуть, повернувся власник квартири. Закінчивши свої справи нишком пошкутильгала до кухні, де шурхотів пакетами чоловік.

- Привіт! - усміхнено віталася.

Борислав щось незрозуміло белькнув та кивнув головою. Чоловік обернувся спиною до мене й взявся активно розкладати придбані пакунки. Його широка спина рельєфно виглядала у цій темній, приталеній футболці. Дужі плечі напружено рухалися і я не втрималася, щоб не задивитися. Глипнувши на годинник, де стрілки минули за 23:00, як добросовісна дівчина обернулася, аби піти спати.

- Як нога? - зупинив своїм коротким питанням.
- Оу! - засоромлено кліпнула очима. - Та все чудово! Майже не болить. До речі, я закінчила переглядати ще кілька таблиць, як зазвичай, виділила не відповідність червоним, - швидко тараторила.
- Я радий.
- Так. Ще день, два і завершу роботу.
- Я не про це, - врешті повернув голову у мій бік. - Радий, що твоїй ніжці легше. З тими покидьками поліція розібралася?
- Справу передали до суду. Прокурор займається усіма питаннями, сказав, щоб не переймалася, - досить дивна поведінка Борислава мене напружувала. Я чесно не розуміла цієї нелогічності у його діях.

Чоловік старанно накладав собі бутерброд, хоча у холодильнику було купа їжі. Ну, Борислав живий і добре. Моя душа спокійна, можна йти спати...

Наступного ранку мене розбудив настирливий шум за межами кімнати. Розплющивши запухлі очі, що ніяк не хотіли відриватися від сну, потягнулася до смартфона... Святі перепілки! Четверта ранку!!! Хто користується пилосмоком о четвертій ранку?!

На кілька хвилин завмерла у сподіванні, що шум скоро припиниться, але ні. Певно у чоловіка традиційно прибирання у суботній ранок!

- До дідька! - злісно вискочила з ліжка та попрямувала до джерела шуму. - Доброго ранку! - гнівно випалила.
- Доброго, - байдуже відповів та продовжив прибирання.
- Пане Бориславе! - мої очі наливалися кров'ю, здавалося ще трішки й почнеться "битва"! - А чим це ви займаєтеся у таку годину?
- Звичайне прибирання, а що? - немов баран кліпав.
- Звичайне прибирання не починається о четвертій ранку! Чи не могли б ви відкласти цю надважливу справу принаймні до години дев'ятої?
- О дев'ятій у мене сніданок, а після справи.
- Тоді залиште прибирання на мене! Я з радістю все зроблю відповідно до ваших вимог, - крізь зуби шипіла.

Борислав глянув на мою ногу скрививши обличчя. Чоловік захитав головою та продовжив роботу. Я ще кілька разів намагалася переконати його відкласти прибирання, але марно. Так само марно, як і мені заснути...

Під симфонію пилосмока попленталася заварювати каву, а цей стариган продовжував, без зайвої думки, діяти мені на нерви! Спокійно, Мелісо. Не та ситуація, де агресія буде виправданою. Треба відволіктися на щось інше.

Я налила у чашку запашної кави, додала трішки вершків, витягнула упакування хрустких круасанів та, загорнувшись у в'язане покривало, засіла на терасі. Шум з квартири тут чувся досить приглушено, отож врешті розслабилася. Я прислухалася до звуків на дворі, однак місто ще спало. Поодинокі перехожі повільно переходили дорогу, чи то вигулювали собаку. Жодних машин, заторів, чи натовпу, як це відбувається вранці... Світанок без поспіху набував свого права й вуличні ліхтарі, один за одним, вимикалися. Врешті Борислав затих і в моїй голові розлетілася думка - молитва почута!

Я не квапилася повертатися у ліжко. Та й чи є у цьому сенс? З планів на сьогодні тільки вечірній масаж, а отже решту часу святкую день святого нероби. І поки перебирала ідеї з планами до мене приєднався сам Борислав.

- І ще раз привіт! - тримав у рукав горнятко з чаєм. - У нас сьогодні масаж за планом. - не то питання, не то ствердження...
- Є таке, - холодно відповіла, адже все ще злюся за ранкове прибирання!
- Я вчора розмовляв з твоїм сусідом зверху. Каже, що ремонт трохи затягується.
- Чому? Не питали?
- Не питав. Схоже наше сумісне проживання затягнеться.
- Вам це не подобається? - смикнулась брова. - Якщо моя присутність вам заважає, то я переїду.
- Коли таке казав? - невдоволено відповів той. - Ти мені не заважаєш. Я навпаки вдячний за допомогу з таблицями. Хтозна скільки б ще грошей втратив, якби не знайшов щура з бухгалтерії.
- О, то ви вже знайшли злочинця?
- Як і ти, я передав справу поліції, а вони вже розкривали корупційну схему. У будь-якому випадку щиро вдячний. Я твій боржник.
- Сумніваюся, ви стільки разів мені допомогли, що це я ще з боргами, - перевела погляд на нього, отримавши широку усмішку.

Борислав допив свій чай та мовчки покинув терасу. Ще якийсь час я залишилася, аби помилуватися краєвидом, однак діло продовжувалося не довго. Ранкова прохолода змусила повернутися до приміщення. Поклавши покривало на його законне місце попрямувала мити чашку, як...

- Так. - підняла слухавку.
- Не розбудив? - веселим тоном питав.
- Ні, сьогодні, на диво, - кинула погляд на Борислава, - швидко прокинулася. Щось трапилося, Владе? Ти ніколи не дзвониш о такій годинні.
- Маю величезне прохання до тебе! Просто я у безвихідному становищі!
- Справді? - зареготала у відповідь, адже вже здогадувалася про його проблему. - У тебе сьогодні дружній матч? Чи просто вирішили "Потайсвіт" покатати?
- Сьогодні МСЛ чемпіонат, а в нас союзний маг відпав. Ти добре граєш, чи не могла б за нього відіграти? - тривожний голос друга мені підіймав настрій.
- Навіть не знаю, залежить від того, як мені віддячиш, - хитро усміхалася.
- З нас вечеря та пляшка твого улюбленого вина?
- Підходить. О котрій годині гра та де зустрінемося?
- Наші матчі починаються десь з 15:00. О чотирнадцятій збираємося біля холдингу "Мега плаза", там поруч комп'ютерний клуб з шикарним Wi-Fi, та крутою спільнотою.
- Знаю, бувала там. Добре, я буду, не хвилюйся.

Влад ще хвилину осипав компліментами та дякував, у цього хлопця чудово підвішений язик. Але слухати це швидко набридає, отож першою поклала слухавку. Повернувши голову до посуду ледь не вдарилася об м'язисті груди Борислава. Втративши рівновагу ще трохи й могла полетіти цілувати плитку, однак чоловік вчасно викинув руку.

- Ви мене налякали! - розірвавши дистанцію на крок протараторила. - Я не чула коли ви наблизилися.
- Звісно не чула, ти ж лялякала з кимось, - що за нахабний тон? Вирішила не звертати увагу, а просто повернутися до попередньої справи. Повитиравши руки вже хотіла йти до своєї кімнати, але чоловік вкотре перегородив шлях. - Мелісо, ти ж пам'ятаєш, що у нас сьогодні масаж?
- Здається я вже казала вам, що прекрасно пам'ятаю.
- Тоді, хоч це не моя справа, але чув у тебе з'явилися якісь плани. І слово "матч" погано асоціюється з бандажем на нозі.
- Ох, - театрально почала, - ви вірно відмітили, - зробила коротку паузу, - це не ваша справа!
- Я мав на увазі, чи встигнеш повернутися до сеансу, - він реально переймається цим?
- Встигну, матчі короткі. Та й особливого фізичного навантаження не потребують.
- То що це за матч такий? - вперто не давав пройти!
- Я ж казала, матч з української онлайн гри "Потайсвіт". Майже класична гра з 5 на 5. Ви не чули? Це перша успішна українська гра що нашуміла на увесь світ, - очі Борислава говорили, що він нічогісінько не чув... - За два роки від створення увійшла у топ-10 найприбутковіших світових онлайн ігор! В якому столітті ви живете, коли цього не знаєте?!
- Я 32-річний хлопака, чемпіон світу в боях без правил, вже давно вийшов з того віку, коли грають у такі забавки. Я тягаю штангу у вільний час, а не безсенсово клацаю мишкою по монітору.
- Ви тільки що вихвалялися своєю обмеженістю у знаннях, чи старомодним поглядом на речі? У теперішньому світі професійні кіберспортсмени заробляють не гірше бійців.

Звісно мої логічно аргументи не могли переконати цього впертого барана, отож суперечка затягнулася. Борислав з усіх сил старався скласти кілька розумних слів докупи, але переді мною це безсильно. Схоже моя витримка разом зі спокійною натурою ще більше розпалювало вогонь прирікань у цього старигана. Врешті все розв'язалося у досить неочікувану ситуацію...

- Я їду з тобою! - гнівно випалив чоловік. - Гляну як виглядає це позорище, куди приліпили приставку "спорт"!!!