4. Його погляд змінився?

Меліса Вишневецька

Ранок розпочався о критичній для мене - 6:00! Біль у нозі нікуди не зник, отож обов'язково потрібно навідатися до лікарні. Борислав, як та курка насідка, крутився поруч ще з вчорашнього дня. Я безмежно вдячна чоловікові, що врятував з халепи, ще й піклується, але ця надмірна увага до моєї персони викликає недовіру. Хіба не дивно? Цей хамовитий боксер різко перетворився на добру нянечку! В житті нічого не буває просто так. Має бути якась причина! От я і думку гадаю, де причина?!

- Мелісо, застібни пасок. - суворим тоном буркнув, після того, як допоміг сісти в автівку.

Я з усіх сил намагалася стежити за дорогою, однак не витримала "лихої долі", та заснула в машині... Борислав напросився відвезти на огляд до знайомого ортопеда-травматолога. З горем вдалося його переконати не втручатися у справу з колишньою викладачкою. Як виявилося, Борислав ще той месник справедливості. Я і сама не збираюся заплющувати очі на таку підлість з її боку, проте допомога чоловіка буде явно зайвим...

Розбудивши за сьогодні вже удвічі, Борислав турботливо підклав свого мужнього плеча і допоміг дістатися лікарського кабінету. Мій огляд проходив у приватній клініці, отож все було швидко. Через якусь годину вже сиділа з перемотаною бандажем ногою та вислуховувала рекомендації травматолога. На щастя, нічого серйозного. Короткий курс медикаментів, а після лікувальна фізкультура. Я впевнена, що через тиждень повернуся у звичайний рух.

Борислав потиснув, на прощання, руку лікаря й повів назад до машини. Чоловік продовжив панькатися зі мною й у мене склалося враження, наче він безробітний.

- Слухайте, може у вас є якісь справи? Мене не потрібно возити туди-сюди. На славу, є таксі, маршрутки, можу самостійно про себе подбати.
- Я скасував на сьогодні свої справи. Та й не було нічого надважливого, не турбуйся, - хмуро відповів.

Хто турбується? Мене напружує твоя надмірна опіка! Наче не кум, не брат, а мені стільки честі. А може це я дивна? Просто не потрапляла на такого відповідального роботодавця? Та чорт його знає!

В результаті ми повернулися в його апартаменти, засіли у залі й кожен залип по своїх гаджетах. Я відкинула відчуття незручності та просто розслабилася. Можливо виписані таблетки мали таку заспокійливу дію, або ж у мене відсутнє почуття сорому? Хтозна, проте натягнула окуляри й сіла дочитувати любовний роман з макбука. Борислав, схоже, сів працювати й щось відчайдушно набирав на ноуті. Чоловік так сильно занурився у справи, що стало шкода. Після кількох годин сидіння на дивані я не витримала й пошкутильгала на кухню. У холодильнику довгий час валялися гриби, котрі я притягнула зі своєї квартири. На думку спали млинці з грибами у сметанковому соусі. До майстра кулінарії мені, як до неба, але раду собі завжди давала. На щастя я поранила тільки стопу, а не руки й за якусь годину на столі акуратно лежали дві порційні тарілки зі закрученими млинцями. Одну тарілку віднесла у зал для Борислава, а свою зжерла на кухні.

Чоловік не одразу помітив їжу, а вже через кілька хвилин крикнув:

- Мелісо! Якого дідька ти ходиш?! Лікар же сказав, кілька днів не напружувати!!!
- А я і не напружую! - кричу з кухні мивши при цьому посуд.
- Гівно вперте! До стіни говорю, чи що?! Сядь, кажу!

Борислав гнівно прилетів на кухню, якраз коли домивала останню ложку. Його роздратований вигляд добряче лякав, але, як писала Л.Українка - "...Щоб не плакать, я сміялась.." От і я, щоб не панікувати, увімкнула іронічного філософа.

- А я на здоровій нозі стою, - головне з впевненим виразом обличчя сказати.
- Фух! - тяжко видихнув. - Мелісо, йди сядь, чи ляж, увімкни телик, або лягай спати. Я найняв тебе як спеціаліста, а не для цього, - кивнув головою на кухню.
- Якщо ви вже заговорили, то і ви мій роботодавець, а не шофер, чи родич. Здмухувати з мене пилинки не потрібно. Я не теплична квіточка і можу сама про себе подбати.
- Ой, та що ти?! - зі сарказмом плеснув у долоні. - Щось не помітив цього вчора! Щоб ти самостійно подбала про тих двох чурбанів. Налякане дівчисько навіть поліцію не здогадалося викликати. Що вже говорити про покарання для тих збоченців!
- М-м, як впевнено у вас виходить хизуватися своєю силою, - витягнула з кишені смартфон, де відкрила номер судового провадження.
- Що це?
- Розгляд справи з вчорашнього інциденту.
- Який розгляд справи, ще й доби не минуло? Коли встигла у поліцію звернутися?
- А що там звертатися? Я скинула їм готову справу. Матеріали огляду з лікарні, письмову заяву з поясненнями, заяву із вказаними збитками з готелю, а ще повне ім'я та фото портрет одного з тих "збоченців". Мій колишній хлопець працює слідчим і радісно взявся за майже готову справу. Кілька хвилин тому він написав, що додав кілька нових матеріалів до справи й вже відкрив кримінальне провадження. Жоден з учасників інциденту не вийде сухим із води, - широко усміхнулася.
- Буду радий, якщо так і буде... Однак ти живеш у надто наївному світі. Коли у твої викладачки вистачило розуму, щоб провернути таке брудне діло, чи не скористається вона іншими методами, аби обіграти суд?
- А ви, схоже, блукаєте у тіньовому світі, якщо розумієтеся на всіх брудних методах?

Чоловік однозначно мав мені щось сказати, але стримався. Він нахабним чином закинув мене на плече, відніс у зал та скинув на диван. Увімкнувши телевізор, простягнув пульт та повернувся за своє робоче місце, досить спокійно мовивши:

- Я не збираюся виплачувати тобі лікарняні. Якщо не хочеш втратити роботу, то одужуй швидше!
- А моя травма не впливатиме на ваш масаж!! - гукнула у відповідь!

Борислав таки з'їв млинці, хоча дякувати й не збирався. Поведінка цього чоловіка викликала у мене бурю емоцій, але я вміло їх контролювала.

За переглядом телевізора день ліниво минав. Здається я знову задрімала... На дворі вечоріло, а я вже втомилася нічого не робити! Берислав врешті зрушив з робочого місця і люб'язно запропонував кави з тістечками. Притягнувши свій ноут у зал, сам пішов заварювати каву. З цікавості зазирнула на відкрите вікно у гаджеті. Там висів бухгалтерський звіт, схоже Берислав залишив його на кінець. Око автоматично зачепилося на помилку в розрахунках, але говорити одразу не стала. Чоловік повернувся з кухні разом зі смаколиками, сів поруч та перехопив пульт від телевізора.

- Перевіряєте звітність? - зацікавлено кивнула на ноут.
- А! - перевів погляд з телика на мене. - Так. Залишилося переглянути таблицю і матиму спокій до наступного місяця.
- Маєте спеціальну освіту, чи самотужки навчилися?
- Освіту? Ні. Мої батьки вихідці зі села. Тато був військовим, а після перемоги ми переїхали у місто. Невдовзі батьки розлучилися, і на моє виховання обидвоє забили. Кожен був зайнятий пошуком роботи, ще якимись справами. Отож, я закінчив вище технічне училище, а після з головою поринув у спорт... І, як бачиш, не погано реалізувався.
- Цікава автобіографія. Не посперечаєшся. Я випадково помітила помилку у звітності, - тицьнула пальцем на екран. Обережно підійти до теми не вийшло, отож рубаю радикально.
- Чому? - зацікавлено витріщився на екран. - Розрахунки сходяться, де помилка?
- Ви давно не цікавилися цінами на спортивне взуття? У ваших магазинах ці кросівки продаються за тисячу вісімсот з копійками, а тут закупівельна ціна - дві тисячі! Ваша фірма продає собі у збиток?

Борислав нахмурив брови й змовк. Схоже думав над правдивістю моїх слів. Через кілька хвилин роздумів він відійшов у коридор, звідки комусь зателефонував. Мене не надто обходили його справи, хоча було дійсно цікаво, як він вчинить у такій ситуації. Я продовжила перегляд якогось спортивного шоу, в очікуванні повернення Борислава.

- Мелісо, - лагідно гукнув з-за спини. Чергування його настрою змінюється швидше, ніж погода. - Схоже ти мала рацію. А я і не помічав цієї різниці! - усміхнувся. - Ти вивчала бухгалтерський облік та аудит? - всівся на диван поруч.
- Не зовсім. У моїй сім'ї мене з братом навчали вести бухгалтерію з десяти років, - нас ще багато чого навчали, але це не для вух Борислава.
- Які цікаві у тебе батьки, - чоловіче, ти й не підозрюєш наскільки! - Тобто ти хочеш сказати, що чудово у цьому розбираєшся? - підсунув ноутбук до мене.
- Я нічого не хотіла стверджувати, але якщо ви бажаєте, щоб я переглянула звітність, то мені не складно. Тим паче ви добряче мені допомагали увесь цей час. Буду рада вам допомогти, - щиро усміхнулася.