3. Чи не надто спокійна?

Борислав Дикий

Справи фірми йшли чудесно! Цього місяця продажі спортивних товарів перебили рекорд. Це, звісно, не привід розслаблятися, але відсвяткувати треба. Перевіривши усю звітність я запросив працівників на обід, що сміливо перетік у вечерю. Оскільки в мене ще рахується реабілітаційний місяць, то дозволив випити собі лишень бокал вина. З усім тим цього достатньо, щоб не сідати за кермо. Годинник наближався до восьмої, отож викликав таксі. Якщо для тренування бували дні, де халтурив, то з Мелісою інакше. Я швидко вбувся у новий графік життя. Навіть більше, мене влаштовувала нова буденність з присутністю молодої масажистки. Схоже мені настільки було комфортно, що без вагань впустив пожити у себе. Цей факт добряче ятрить всередині, але що поробиш?

Розрахувався з таксистом та підіймався сходами. Випив, чи ні, а ліфтом рідко користуюся. Сходи чудесний тренажер для сідниць, чому жінки цього не розуміють? Відчинивши двері першим ділом вловив солодкий аромат свіжого печива.

- Мелісо? - вигукнув.

Якось не звично приходити додому й знати, що ти не сам. Дівчисько гучним топотом прибігла у коридор та привіталася. Це була така мила картина, що не можливо не усміхнутися. Розтріпана на голові дулька, трохи обмурзаний фартух та ці широкі, блакитні очі. Господи! Вона як велика, домашня білочка!

- Проходьте, я кексів напекла, - як завжди, стриманим тоном промовляла. - Чому ви регочете? - нахмурила брови.
- Ні, нічого! - намагався взяти себе у руки.
- Я швиденько помию руку і підготую все, заждіть хвильку.

Мала побігла щось доробляти на кухні, а я тим часом сходив у душ. Сьогодні Меліса довго возилася з масажним кабінетом, отож встиг спробувати її кулінарний шедевр. Печиво сухе, але їсти можна.

Дівчина запросила вмощуватися, а сама комусь телефонувала. Я вже налаштувався на міцний сон як:

- Дай мені годину, я сама дістануся місця, - ого, мала хоче на танцюльки сходити? - Звісно, але не довго. У мене своєрідна комендантська година, - чарівно усміхнулася. Сам того не помітив, як уважно прислухався до розмови...
- Мелісо, - дратівливий чоловічий голос з тієї сторони слухавки, - я відвезу та привезу тебе додому, не хвилюйся.
- Добре, - втомлено видихнула, - домовилися. До зустрічі!

Дівчина поклала слухавку та повернула свою увагу до мене. Її теплі руки у звичній манері розминали м'язи спини, моє тіло розслаблено м'якло, але... Але довгоочікуваного сну не виднілося. Я наче і налаштовувався та результату не дало...

Меліса закінчила роботу та попрямувала мити руки. Розчарований у сьогоднішньому сеансі натягнув халат і пішов за нею слідом.

- То ти сьогодні будеш пізно? - якогось дідька спитав! - Трохи чув розмову через телефон.
- До опівночі повернуся. Сьогодні урочиста вечірка для медпрацівників реабілітаційного центру "МР-Тернопіль".
- Шпиталь для ветеранів та жертв російсько-української війни? Ти й там працюєш?
- Не зовсім. Двічі на тиждень там волонтерю. Частіше всього роблю масаж, хоча бувають дні де потрібна допомога на кухні, чи ще десь.
- Неочікувано, - щиро здивувався. - На вечірці буде алкоголь? - кивнула головою. - Я можу приїхати за тобою.
- Та ні! - категорично відмовила. - Хто я така, щоб чемпіон ММА - Дикий, приїжджав за мною.
- Ти - МОЯ працівниця. Що тут дивного. Тим паче як бачиш, сьогодні твій масаж не подіяв, я не заснув.
- Що власне нормально, - нахмурила брови й чітко вимовила кожне слово. - У будь-якому випадку щиро вдячна за турботу, але викличу таксі, вам не варто перейматися.

Знизив плечима та пішов на кухню. Мала твердо стояла на своєму, а в мене зникло бажання її переконувати. Я заварив собі чаю, витягнув упаковку фісташок та увімкнув телик. У цю годину йшло веселе шоу перегонів, отож насолоджувався переглядом. Через годину зі своєї кімнати вийшла Меліса.

- Вау! - вилетіло з рота.

Дівчисько зовсім на себе не схоже. Чорна, елегантна сукня обліпила тендітну жіночу статуру й оголяла ніжки трішки вище колін. Ці червоні кучері, язиками полум'я спадали на плечі та спинку. Небесна блакить зіниць підкреслена чорним олівцем, чи чим там малюють? А ніжні уста навпаки, залишилися не торкані макіяжем.

- Це ви зробили мені комплімент? - лукаво усміхнулася.
- Не викай мені! Я ж не настільки старий, - на що дівчина ніяк не відреагувала, а взялася взуватися. - Ти змінила стиль. З юної, ніжної, хоч і пихатої Діснеївської русалоньки, перетворилася у звабливу та хитру відьму.
- Безумовно ваші компліменти найбільш оригінальні з усіх колись мною чутих! Ще раз, пробачте за незручності, я швиденько.

Дивним чином попрощалася мала. І що мені робити? Чергова безсонна ніч. Але чому масаж сьогодні не подіяв? Чудасія, одним словом. Ще й настрій нікудишній! Може теж поїхати в якийсь клуб? Трохи розважитися, звабити якусь сексуальну левицю? Та ні. З минулого досвіду - Меліса повернеться у самий розпал і знову зіпсує плани. Аж уявляю її прискіпливий погляд сповнений огиди... Краще зайду в стрілялки онлайн, там час швидко минає... І минав. Все було прекрасно, гра сьогодні успішна, отримав новий ранг, купу нагород. Навіть зібрав власну команду для проходження місії. Хлопці попалися вправними й рівні проходили з легкістю.

Година спливала за годиною, і я не особливо цим переймався. Повністю забувшись, з ігрового світу витягнула Меліса, а точніше дзвінок від неї. Я глипнув на смартфон, рівно опівніч. А казала, що вже повернеться. Безвідповідальне дівчисько, що взяти?!

- Алло! - підняв слухавку.
- Пане Борислав, - якийсь стривожений голос, - не хочу підіймати шуму...Ай! - по ту сторону чути якийсь гуркіт. - Я вам скинула адресу, чи не могли б мене забрати?
- "Ну що там?" - погано чутно чоловічий голос.
- "Та ця курва тут зачинилася!"
- Я зараз буду! - відповів та кинув слухавку.

От куди вона вже встигла вляпатися? Перевдягатися часу не було, вибіг з квартири у штанах і халаті. Завів машину й тиснув педаль газу. На щастя, місце вечірки не надто далеко, а дорога без заторів. Якихось п'ятнадцять хвилин витратив на шлях. Вечірка проводилася в одному з актових залів чотиризіркового готелю, хоча насправді ця будівля вже давно у списку фізичного зносу. На вході старий охоронець, жодної реакції на такого дивакуватого гостя в піжамі, як я.

Кинувся підійматися на третій поверх, де в одному з номерів зачинилася Меліса. Підлаштовуватися під нумерацію не довелося. У пустинному коридорі лише під одною з дверей щось відбувалося! Поквапився туди. Поглядом встиг зачепитися, як двоє чоловіків з усіх сил намагалися потрапити всередину номера, що майже вдалося.

- Ей! - агресивно гукнув. - Що ви в біса робите?
- Борислав! - знайомий голос з іншого боку дверей.

Ну не звик я панькатися. Та й хлопці виявилися не надто балакучі... Найближчий до мене не встиг і пискнути. Відлетів у нокаут після першого удару. Зірочкою розлігся на підлозі. З другим справа було довша. Чоловік став у стійку і на мить здалося, що він знайомий зі спортом. Але, то лише здалося. Після двійки прямих приєднався на підлогу до товариша.

- Мелісо, це я. Все добре, можеш відчинити? - обережно спитав.

З того боку почувся шерхіт, а вже через хвилину двері відчинилися. Звідти невпевнено вийшла дівчина. Через погане освітлення я не одразу помітив "красу" її вигляду. Вже вийшовши у коридор чудово виднілися синці від чоловічих пальців на руках та червонющу щоку.

- Борислав! Ти куди? - схвильовано схопила за лікоть.
- Мало їм всипав! - крізь зуби процідив.

Мене переповнював гнів! Відчував, як кров закипає у венах! Це яким виродком треба бути, аби так з дівчиною?! Ці тонкі, білосніжні зап'ястки не заслуговують на таку жорстокість! Та як?.. Вона ж така крихітна. Здавалося, якщо це дівчисько одною рукою сильно обійму - вже зламаю...

- Досить! Прошу, вас. - ці блакитні оченята так дивилися, що не можливо встояти.
- Якщо поясниш, що саме трапилося? - у відповідь на що вона лише втомлено видихнула, однак погодилася.

Вона категорично відмовилася викликати поліцію, чи ще якось підіймати шум довкола цієї ситуації. Поки її логіки мені не зрозуміти... Хоча, яка логіка у цієї половини людства?!

Помітив, що мала шкутильгала. Схоже веселий у неї був забіг разом із тими телепнями. Мені надто важко дивитися, як дівчина поруч так ходить, і чисто для свого психологічного комфорту взяв її на руки та поніс на вихід. Меліса налаштовувалася на розповідь, а я й не квапив. Посадивши її в машину, пристебнувши пасок безпеки, рушив додому.

- Думаю все почалося минулого року, коли здавала другу сесію свого заочного навчання на економіста.
- Не поділила домашку з одногрупниками? - якось іронічно прозвучало.
- Одна з викладачів профільного предмета вимагала взятку. А я не з тих людей, що таке терпітиме. Зафільмувавши увесь процес, здала її поліції та поділилася сюжетом з місцевими журналістами. На кар'єрі викладачки вузу поклала жирний хрест, а вона жінка, як виявилося, злопам'ятна. Не знаю, що викладачка пообіцяла тим хлопакам, але вони з ентузіазмом взялися за діло. Не знаю, що саме їм треба було зробити, але впевнена - мені б не сподобалося...
- А де той хлопець з котрим ти мала бути на цій вечірці?
- Випив. - хмуро відповіла. - Багато випив. Десь валяється серед м'якої зони. Та парочка дочекалася поки мій приятель вийде з ладу, а потім непомітно причепилися до мене, коли виходила з вбиральні.
- М-та. Сильно. А казав, що відвезе та привезе під будинок, - чомусь подобався той факт, що кавалер виявився нікудишнім.

Мала ще розповіла кілька подробиць, через котрі руки свербіли набити тим шмарклям морди. Далі ми їхали мовчки, певно Меліса розповіла усе, що хотіла... Я кидав часом на дівчину погляд. Певною мірою хвилювався. Проте, сама Меліса виглядала спокійною. Надто спокійною для дівчини, котру ледь не зґвалтували...