Глава IX

Палац. Покої Маджида. Мехмет Паша відвіз іновірців назад в готель, і повернувся назад в палац. Атмаджа відразу впустив його в мій кабінет. Я був впевнений що цей старий, почне виховувати мене, відчитувати за негідну поведінку з іновірскими гостями

-Емір Маджид. При всій повазі до вас, я хотів би дещо вас попросити

-Згораю від цікавості, про що ви хочете мене попросити. Я можу навіть вгадати. Ви вважаєте що маєте право відчитувати Еміра Вилаяту? Хто ви такий щоб це робити?

Паша важко зітхнув -Емір Маджид. Я хоч і нижний від вас по статусу, та все ж я старший від вас по віку. Мені неприємна ваша неповага в мою сторону -ой, ви тільки послухайте його, обідився! -І все ж я скажу вам дещо. Ваша поведінка по відношенню Представника і перекладачки була наповнена неповагою. Я розумію, ви не любите іновірців, та вам не слід забувати, що вони не прості люди. Вони з Консульства. Великий Шейх не буде в захваті, якщо довідається про ваше ставлення до них -тут він мав рацію, якщо Шейх дізнається, не зносити мені голови -Я вважаю що вам краще вибачитись перед ними

Останні слова Мехмета неабияк шокували мене. Цей старий маразматик пропонує мені вибачитись перед бабою? Засміявшись, я вдав що сприйняв його слова за жарт, та вираз чоловіка не змінився -Паша, ви в своєму розумі? Пропонуєте мені вибачитись перед цією дівкою? Ви напевно осліпли і оглохли коли вона посміла нахамити мені!

Я був впевнений що на цьому кінець розмови, Мехмет не здавався -Смію нагадати, ви перші почали її ображати. Ви прилюдно засумнівались в мовних знаннях Ханим. Це перший прояв неповаги до поважних гостей. Не раджу вам з ними сваритись

Це вже занадто, цей слуга сміє вказувати що мені робити? -Здається ти геть забувся, Паша! Забув хто тут головний? Ти всього на всього слуга, який повинен виконувати накази свого господаря! З яких пір ти слуга почав повчати свого господаря!? В своєму житті я ніколи не вибачався перед бабою, і не збираюсь це робити в майбутньому! Навіть якщо ця баба виявиться Королевою світу! Справжній чоловік цього не зробить!

Мехмет нахмурився -Емір. Я попросив би вас звертатись до мене з повагою. Не тільки тому що я старший від вас по віку, а тому що я вірний слуга Шейха Догукана. У нас з вами один господар, якщо ви про це забули. Тож ми як вірні слуги Шейха повинні виконувати всі його накази. Хочете ви цього чи ні, та вам доведеться попри своєї ненависті до іновірців, ставитись з повагою до наших шановних гостей. Якщо не хочете мати проблем з Повелителем. З поваги до вашого покійного батька, я закрию очі на всі ваші слова в свою сторону, і вмовлю іноземців забути про ваші необережні слова. Я всього два дні знаю Ханим Ларису, та ваша поведінка сильно розізлила її. Мені ледь вдалося її втихомирити. Не думаю що наступні образи вона мовчки проковтне як цю

Закінчивши своє повчання, Мехмет з поклоном покинув кабінет. На мить я згадав обличчя перекладачки. В її очах була ненавист, неповага. Впевнений якби не мій статус, вона б відповіла мені в більш грубій формі. В одному Мехмет був правий, про мою поведінку може дізнатись Догукан, а мені цього аж ніяк не потрібно. Та я не можу стримувати себе! Я ніколи не сприймав і не буду сприймати жінок на рівні з чоловіком!

Коридор палацу. Валіде Анаханим. Йдучи по коридору, я побачила як з кабінету Маджида виходить Мехмет Паша. Його обличчя було сповнене смутком, розчаруванням. Схоже мій любий племінник знову чимось образив цю хорошу людину. Мехмета я давно знаю, мій покійний чоловік мав з ним добрі стосунки. Я прискорила крок, щоб наздогнати Пашу. Покликавши його по імені, я змусила чоловіка обернутись. Побачивши мене, він склонився. Жестом руки я вказала своїм особистим служницям, які вічно ходять за мною, стояти на місці, сама ж підійшла до Паши. Він привітався зі мною

-Моє шанування, Валіде Анаханим. Як поживаєте? -чоловік намагався посміхатись

-Моє шанування Пашо. Хвала Всевишньому все гаразд. Як ви, як ваша сім'я поживає?

-О, все добре. Хвала Всевишньому, моя наймолодша донька знову народила

-Яке щастя. Молитиму Всевишнього за їхнє здоров'я -чоловік щиро подякував -Пашо, на вас обличчя немає. З кабінету Маджида ви вийшли з повним смутком. Мій племінник знову посмів вас образити? Зневажити? Ви тільки скажіть, я розберусь з ним!

Мехмет посміхнувся, та ми обидвоє знали, що Маджид давно перестав мене слухати. Чоловік не поспішав відповідати. Я в свою чергу зрозуміла що коридор не те місце, де слід жалітися про погану поведінку Еміра Вилаяту. Тож я запропонувала Паші прогулятись зі мною по саду. Мехмет з радістю погодився скласти мені компанію

-Тепер ви можете спокійно говорити. Нас ніхто не почує, окрім квітів -засміялася я

Чоловік легенько посміхнувся -Валіде Анаханим ви як завжди добрі до мене..

-Шкода що Маджид не розділяє мою доброту до вас. Ви напевно це хотіли сказати?

-Валіде Анаханим, я не то хотів сказати. Я не хотів образити Еміра Маджида!

-Мехмет -обережно поклала свою руку поверх його -Ми обидвоє знаємо, що Маджид вже не той Маджид, якого ми пам'ятаємо в перші роки керування Вилаятом

Важко зітхнувши, Паша обережно забрав свою руку -Я не хочу заподіювати Маджиду лиха. Та боюсь що своїм важким характером і ненавистю до іновірців, він не зможе підписати контракт з Представником. Я звісно буду просити наших гостей забути його необережні слова. Та, боюсь що Ханим Лариса не з тих людей, хто довго буде терпіти

Це мене неабияк здивувало. В нашу країну прилетіли Представники іншої країни, а я про це нічого не знаю? -Перепрошую, ви сказали в нас гостюють Представники?

Мехмет також здивувався -Хіба ви про це не знали? Я думав що Емір вам доповів

Зітхнувши, з біллю -Нажаль ні, Пашо. Маджид давно перестав мені про щось доповідати. Навіть Атмаджа став чаще відмовчуватись, і повторюватись “Я всього лише ж виконую наказ Еміра”. Поясніть мені, про які “необережні” слова ви мали на увазі?