Глава II

Ранок почався з дзвінка будильника на телефоні. Спочатку мені не хотілось вставати з теплого ліжка, нікуди спішити не потрібно. Надіюсь, хоч сьогодні Антон не викличе на роботу. Не розумію, чому він не може з собою взяти, когось іншого з нашого колективу в відрядження? Завжди мене з собою бере. Розумію, в ідеалі володію, декількома мовами, та все ж я не єдина в колективі хто знає іноземні мови. Можливо Антон бере саме мене, тому що я єдина в колективі, хто не намагається в відрядженні підчепити багатого папіка? На відміну від своїх колег-дівчат, я не марю цими думками. Для мене на першому місці завжди була і буде робота. Для заміжжя я ще занадто молода. Згадались слова батька “Перш ніж створювати сім'ю, людина повинна міцно триматись на ногах, повинна мати квартиру, машину за спиною”. Щоправда ці слова більш підходять для чоловіків. Щоб заробити на власну квартиру і машину, потрібно багато працювати. Будильник на телефоні не давав зосередитись на своїх думках, пальцями провела по екрану, щоб виключити настирний будильник. От чому мені попався телефон, в якому будильник не виключається сам? Потягнувшись в ліжку, вирішила що пора вставати. Потрібно подзвонити матусі, повідомити її про свій намір приїхати до неї. Взагалі-то, мені було лінь їхати в село, хотілося посидіти в квартирі, розслабитись, відпочити від відрядження. Та з іншої сторони, мати образиться, якщо я не приїду в гості, все ж в нас домовленність, а її порушувати не слід. Я звісно сумую за мамою, і дуже хочу її побачити. От тільки вона знову заведе свою шарманку “Коли ти вже нарешті вийдеш заміж, народиш мені онуків!? Так до старості старою дівою проживеш!”. Кожний раз, коли я в неї буває, чую ці слова. Таке враження що у всіх похилих людей одні й ті ж думки “онуки”. Згадалося як їй не терпілось погуляти на моєму весіллі з Костею, все намагалася вивідати в мене дату весілля, чи “Костінька зробив тобі пропозицію?” Костю вона знала тільки з моїх розповідей, мій хлопець відмовився їхати зі мною в село. Пояснив це так: “Не хочу щоб твоя мама мене сватала за тебе, я це вже проходив”. коли мати дізналась що я розійшлася з Костею, дуже на мене ображалася, мовляв “Втратила такого хлопця, втратила можливість жити щасливою і багатою, з ним би ти не бідувала!”. Не розумію, чого мама так хвилюється, навіть якщо я не вийду заміж, це ж не смертельно. Я й без чоловіка зможу народити дитину для себе. Тільки є одна проблема. Мені доведеться піти в декрет, а це Антонові аж ніяк не сподобається. Тож в найближчі пару років про дитину я можу забути. Вставши з ліжка, застелила його, пішла в ванну вмилася, пішла на кухню, поставила чайник на чай. Допоки він буде закипати, є час заново зібрати дорожню сумку. Знаєте у солдатів є напоготові чемоданчик зі усім потрібним, на випадок несподіваного відрядження, ось і я в мене такий самий “чемоданчик”, в вигляді дорожньої сумки. Адже Антон може подзвонити в будь який момент, не важливо чи вдома я, чи десь в дорозі, я повинна негайно, по його кличу їхати на роботу, і важливо щоб зі мною була напоготові моя дорожня сумка. Це не примха Шефа, це примха нашого Головного. Він роздає вказівки, хто куди має їхати, і сперечатись з ним, те саме що битись головою в стіну. Потрібно подзвонити мамі, попередити її про свій приїзд. Складаючи одяг в сумку, подзвонила мамі, включивши на динамік, кинула телефон на ліжко. Мама майже відразу прийняла дзвінок, таке враження що вона чатує над телефоном -О Ларуня! Сонечко моє, нарешті згадала про свою матусю! Я стільки часу тобі звоню-звоню, а ти все поза зоною! Я вже хвилююся!

От тобі на, як завжди замість “привіт”, відразу починає сварити мене, мовчки похитала головою -Привіт матусю, я також тебе рада чути. Поза зоною, тому що в іншій країні по роботу була. Тобі давно пора до цього звикнути. Даремно ти за мене хвилюєшся!

-Привіт дорогенька моя. Вибач доцю. Я вже місця собі не знаходжу, ти майже місяць поза зоною, що ще мені думати? Раптом тебе вже в гарем продали! Чи в бордель!? Ти коли приїхала? Коли приїдеш до мене? Я дуже хочу тебе побачити! Приїдеш додому?

-Мамо, ну який гарем, який бордель? Де ти цих ужасів набираєшся? Небійсь Тіма знову тобі баки забиває? Скільки тобі казати, не слухай цього алкоголіка! Одна дурь в його голові -забули хто такий Тіма? Нагадаю, це старший брат мами -Вчора приїхала

Через хвилину зрозуміла, що даремно сказала про вчорашній приїзд -Що!? Вчора приїхала, а тільки нині вирішила поздвонити матері? Ти геть безсоромна! Я тут переживаю, не знаю що думати, а вона полінилася вчора мені поздвонити!

-Мамо! Не кричи! Я ще не глуха! -перекрикнула її -Не подзвонила вчора, тому що втовленою була. Я ледве додому добралася, відразу лягла спати

-Ну все-все доцю, вибачай -змягшила тон -Я дуже за тебе хвилююся! Ти ж в мене одна-єдина! Що зі мною буде, якщо ти раптом зникнеш? Я ж вмру без тебе, донечко! -видихнувши, мати продовжила -Тіма таких жахів про ці країни розповідає, в мене волоси дибом встають! Раптом з тобою таке станеться? Ти ж їздиш до цих бусурманів! А там в кожного по сто наложниць в гаремі! Раптом ти комусь сподобаєшся, і він тебе зробить своєю наложницею? Як мені це пережити? Небезпечна в тебе робота, доцю!

Важко видихнувши, я не добрими словами згадала свого дядька, Тіму, з яким не те що дружити, бачитись не хочу! Вічно він маму страшить жахіттями з зомбоящика!

-Мамо, коли ти перестанеш його слухати!? До твого відому, більшість тих жахів з зомбоящика суцільна брехня. Тіма, нічого путнього в своєму житті не зробив!

-Лара! Не смій так говорити про мого брата, і свого дядька! Як не як, він тобі рідня!

Дуже кортілося сказати все що я думаю про її любого братика, краще промовчу. А то ще посваримося, і тоді я точно передумаю до неї їхати -Гаразд, нехай буде по твоєму. Давай поговоримо вдома, а то в мене гроші на рахунку скоро закінчуться. Я скоро буду!

І швиденько завершила виклик. Насправді я набрехала мамі, в мене справді немає грошей на рахунку, та це не біда. В мене тарифний пакет включає в собі халявні дзвінки на будь які оператори, навіть на стаціонарний дзвінки дешево обходяться. Нашвидкоруч випила чай, бутерброд не стала робити собі, мама мене й так буде відгодовувати. Одягнувшись, швиденько перевірила чи все виключено в мене. З собою захопила вчорашні продукти, які купила, завжди так роблю, бо як я вже говорила, дзвінок від Антона, може зловити мене будь де. Тож щоб продукти не псувалися, як це було на спочатку, я привчила себе всі продукти возити до мами. Я всю техніку виключаю з розетки, навіть холодильник. Перед виходом з квартири, схопила ключі з декоративної корзинки, закрила за собою двері. Ліфт як завжди знову зайнятий, їздить туди-сюди. Тож полетіла по сходах. Вкотре вдячна долі за третій поверх. Опинившись на вулиці, мене зловила сусідка мого під'їзду. Мила похила жінка, на вигляд старша за мою маму