Розділ 3 "Бути сильною"

Каміль залишає мій кабінет, щойно там з'являється батько. Нарешті я можу нормально дихати, а серце вже не б'ється так відчайдушно в грудях. Батько міцно мене пригортає, тому що добре розуміє мій стан. Тільки от йому час їхати у справах, а я залишаюся тут.

- Ти ж у мене сильна, правда? - батько з теплом в очах мене розглядає, а я радію, що він у мене є. 

- Сильна, - відповідаю. 

- Ну от! Тримайся тут, а ввечері ми з Таїсією чекаємо тебе в гості. Відсвяткуємо твоє призначення. 

Батько йде, а я сідаю за стіл й озираюся навколо. Треба дещо змінити тут: поставити живі квіти та зробити невеличку перестановку. Та для початку розберуся з документами. Мені важливо знати, чому за останній рік холдинг так сильно опустився. Невже це якось пов'язано з самим Камілем? 

Прошу Риту принести мені всі контракти за останній рік і наступну годину займаюся тим, що переглядаю їх. Як я і думала, Каміль не співпрацював з великими компаніями та займався будівництвом лише невеликих об'єктів. Тільки не розумію, чому він це робив. Цей холдинг може будувати будь-що, але чим більше, тим краще. 

Коли в сумці починає дзвонити телефон, дістаю його, і, коли бачу, хто телефонує, усмішка одразу ж з'являється на устах. 

- Слухаю, Кіро! - відповідаю. 

- Ну як ти там? Жива? - стурбовано питає дівчина, а я тільки хмикаю. Кіра знає про всі мої плани, тому що ми бачилися, тільки-но я прилетіла з Англії кілька днів тому. Дівчина зробила свого часу неможливе і зараз дуже щаслива. Тільки от довелося порвати всі зв'язки з родиною для цього. 

- Жива, - відповідаю. - Було непросто, але я впоралася. 

- А Каміль? - Кіра знає усе про наше минуле. Коли я їй розповіла, вона одразу стала на мій бік. 

- Він шокований і злий… - зітхаю, згадуючи його холодний погляд. 

- Можу собі уявити, - хмикає Кіра. - Слухай, а зустріньмося сьогодні! Приходь на вечерю! 

- Давай краще завтра. Сьогодні я до батька їду. Передавай привіт Денису і Стасу! 

Завершую виклик і ховаю телефон назад у сумку. Після розмови з Кірою стає трохи спокійніше, але ненадовго. Розумію, що потрібно поговорити з Камілем щодо нашої майбутньої співпраці. Тільки от не факт, що говорити ми будемо тільки про роботу… 

Повертаю усі документи Риті, а сама прямую до кабінету Каміля. Стукаю і, не чекаючи відповіді, проходжу всередину. Зовсім не чекаю побачити там матір і батька чоловіка, але вони тут, тому доводиться швидко опановувати себе. 

- Пробачте, що завадила. Я хотіла з Камілем поговорити, - вдається навіть усміхнутися, а в голові в цей момент спливають кадри того, як Яна пропонувала мені дати спокій її сину. 

- Так, звісно! - відповідає Едуард Вікторович. - Не будемо вам заважати. Ходімо, люба! 

Перед тим, як піти, жінка розглядає мене прискіпливим поглядом. Розумію її збентеження, але сама відчуваю тільки неприязнь стосовно неї. 

Коли за їхніми спинами зачиняються двері, прямую до столу, за яким сидить Каміль, і сідаю напроти. Важко розмовляти про робочі моменти, коли він дивиться ось так, але доводиться зібратися. 

- Що таке? Не сподобався кабінет? - питає глузливо. 

- З кабінетом все гаразд, - відповідаю спокійно. - Мене цікавить, чому ти відмовив усім великим компаніям у будівництві. У мене складається враження, що ти навмисне робиш так, щоб холдинг пішов на дно. 

- А що, коли так і є? - Каміль складає руки на столі й прискіпливо мене розглядає. 

- Що ти маєш на увазі? - не розумію його питання. - Це компанія твого батька. Навіщо тобі тягнути її на дно? 

- А сама як думаєш? - чергове питання від Каміля, на яке у мене немає відповіді. Я не знаю, що відбувалося протягом цих п'яти років. Можливо, він страждав не менше мене… 

Не встигаю нічого відповісти, тому що двері у кабінет відчиняються, і до нас мало не влітає Аліна. Абсолютно не дивуюся, побачивши її. Здається, хтось вже доніс, що я тут, і вона примчала захищати своє. 

- А що тут відбувається? - заявляє жінка і, голосно цокаючи підборами, обходить стіл і зупиняється біля Каміля. Погляд Аліни просто-таки горить ненавистю, а я відчуваю, що ця жінка до останнього буде боротися за своє. - Камілю, поясниш мені щось? 

Аліна нахиляється до чоловіка і цілує його в щоку. В цей час моє серце болюче стискається у грудях, але я і знаку не подаю, що зі мною відбувається. За ці роки Аліна практично не змінилася. Така ж гарна та ефектна, тільки от чомусь мені здається, що абсолютно нещасна. Примчала сюди, щойно дізналася про мене, отже, не довіряє Камілю і боїться втратити його. 

- А що тут пояснювати? - спокійно заявляє чоловік. - Лія стала акціонером компанії. 

- Як це? Вона ж… - розгублено випалює Аліна.

- Хто? - питаю з усмішкою. - Задрипанка? Біднячка? 

- Батько Лії - Леонід Калиновський. Знаєш такого? - питає Каміль.

Бачу, як різко блідне Аліна, і мені б радіти зараз, але чомусь всередині порожнеча якась. Я ж тут не для того, щоб сім'ї розбивати. Тоді, коли я так потребувала Каміля, він мені не повірив і, щоб зробити боляче, одружився з іншою. Чи маю я право зараз хотіти від нього чогось? Ні, точно ні! Чи кохаю я його ще й досі? Так… І це найбільша моя проблема.