Розділ 14 "Несподівані відкриття"

- Пробачте, але мене подруга чекає! - цей чоловік мене лякає. Саме тому не вигадую нічого кращого, як швидко сховатися серед інших гостей. Здається, моє перевтілення дало трохи не той результат, якого хотілося. Мене явно з кимось сплутали. 

Щоб не потрапити в чергові неприємності, прямую одразу на терасу. Треба подихати свіжим повітрям і заспокоїтися. Здається, світські вечори не для мене. Надто складно все у цих багатіїв. 

- Що ти тут робиш? - Кіра з’являється поруч через хвилину і не виглядає щасливою. Здається, й у неї щось сталося. 

- Уявляєш, мене зупинив якийсь чоловік і вимагав, щоб я прізвище своє назвала, - нервово розповідаю. - Божевільний якийсь… 

- Нічого собі! - дивується Кіра і спирається ліктями на поручні,  поглядаючи донизу, де є справжній фонтан і кущі троянд. Мені захотілось туди, але залишати подругу одну не хочу. 

- У тебе все гаразд? - питаю, коли вона в черговий раз важко зітхає. 

- Все погано, Ліє, - тихо відповідає, і мені здається, що ще мить - і вона просто розплачеться. - Знаєш, можливо, це прозвучить дивно, але я заздрю тобі. 

- І чому тут заздрити? - дивуюся. 

- Твоїй свободі, - Кіра дивиться на мене повними сліз очима, і я одразу пригадую її батьків. - Я не можу сама обирати те, що хочу. Навіть кохати не можу того, хто подобається. Цей Фелікс, з яким ти знайомилася… мій наречений. Через місяць у нас весілля. 

Сказати, що я шокована - це нічого не сказати. Одразу пригадую, як у Кіри горить погляд поруч з Денисом і як він гасне, коли з’являється Фелікс. Ну хіба її батьки не бачать, що дівчина страждає? Яке може бути весілля? А Каміль! Чому він не підтримує сестру? Хіба що він також за Фелікса… 

- У мене слів немає, - кажу, як є. - І що, нічого не можна змінити? 

- У моєму світі, Ліє, всім керують гроші. Батькові вигідний мій союз з Феліксом, тому що його батько нафтовий магнат, - ділиться Кіра. - Якщо я буду проти - позбудусь усього. І ти можеш зневажати мене за це, але я не можу піти на такий крок. Я не можу жити у твоїй реальності. 

- Я не збираюся тебе зневажати, - відповідаю щиро. - Мені просто шкода тебе. По-людськи шкода.

Кіра таки схлипує, і я одразу пригортаю її до себе. Вона така хороша, добра та щира. Навіть не уявляю її з цим похмурим Феліксом. Напевно, вона і сама не уявляє цього союзу, але вибору, як такого, немає. 

- Кіро, ти куди зникла? - на терасу виходить її матір й абсолютно беземоційно спостерігає за тим, як її донька швидко витирає сльози. - Батько хоче поговорити з тобою. 

- Вже йду, - Кіра швидко прямує за мамою, а я розгублено спостерігаю за усім цим. 

Я то думала, що у моєї матері проблеми з почуттями, а виявляється, що буває і гірше. Когось почуттів позбавив алкоголь, а когось - гроші.

Почуваюся жахливо після таких новин, тому вирішую прогулятися біля фонтана. Провітрити голову не завадить, адже зараз стільки думок у ній. 

Виходить, не така я і нещасна. І хоч у мене немає грошей, квартири та автомобіля, я маю власну честь та гідність. Навіть уявити страшно, якби мені довелося одружуватися з тим, кого на дух не переношу. Ні, я не змогла б! Та нехай горять ці гроші синім полум’ям! Не в них щастя! 

Зупиняюся біля фонтану й обіймаю себе руками. Стає прохолодно, але повертатися у зал не хочу. Не мій це світ. І ніколи моїм не буде. Та зараз, як ніколи, я розумію, що це на краще. Краще бідна, але вільна, ніж багата і скована принципами. 

- Чому ти тут? - чую за спиною голос Каміля і різко повертаюся до нього. Хлопець стоїть навпроти й розглядає мене зосереджено. Цікаво, а у нього також є наречена, яку обрали батьки? 

- Захотілося подихати свіжим повітрям, - не знаю, як тепер реагувати на Каміля після усього почутого. Якщо він, як і Кіра, слухає батька, я сильно в ньому розчаруюся. 

У фонтані дзюрчить вода, а десь на дереві співає птах. Момент можна назвати доволі романтичним якби не одне “але”. 

- Пробач за Аліну. Дуже часто вона переходить межу, - говорить Каміль і робить крок назустріч. Між нами залишається кілька сантиметрів, але я не відступаю. Стою, наче вкопана, і не знаю, що робити далі. 

- Можливо, вона робить це тому, що ти не байдужий їй, - кажу стримано. 

- Можливо, - відповідає Каміль. - Але я її не кохаю. 

- Кіра також не кохає Фелікса, але її змушують вийти за нього, - кажу твердо. Хочу почути, що думає з цього приводу сам Каміль, і дуже не хочу розчаруватися в ньому після відповіді. 

- Вона тобі розповіла? - хмуриться хлопець. - Розумієш, Ліє… Я щиро хочу, щоб Кіра була щасливою, шкода тільки, що від мене практично нічого не залежить. Наші батьки… далеко не ідеальні. Я багато разів просив батька скасувати це одруження, але тут без варіантів. Кіра може відмовитися сама, але тоді втратить усе. Вона не готова до такого, тому… 

- Я однаково не розумію, - випалюю емоційно. - Ваші батьки що, монстри? Хіба не бачать, що Кіра страждає? Вона не кохає його! 

- Бачать, але їх це мало хвилює. 

Каміль кривиться, і тільки зараз до мене доходить, що йому також важко. Його відправили навчатися за кордон, а тепер передають в руки управління величезним холдингом. А що, коли і він не хоче цим займатися? З ранку до ночі сидить в компанії і вигадує щось таке, щоб татко зацінив.