Пролог

-Тату, я вдома !-Прокричала дівчина ввійшовши в квартиру .-Та, ти вдома ?

Пройшовши в вітальню дівчина побачила батьків й сестру , що сиділи на дивані й розмовляли з якимось юнаком .

-Доброго дня!-Привіталась дівчина з юнаком .

-Ось і вона !-Промовив батько з сумом глянувши на Владу .

-Владо ,збирай речі ,ти, їдеш з ним !-Сказав батько вказуючи на хлопця , що сидів навпроти нього .

-Що ?!Чому ?!-Запитала дівчина не розуміючи , що відбувається .

-Ось твої речі !-Мачуха штовхнула валізу .

-Що відбувається ?

-Тебе продали мені !-В розмову втрутився юнак .

-Що!?Це правда ?!-Звернулась дівчина до батьків .

-Так !-Сказав тато .

-Що ?!-По щоці дівчини покотилась сльоза .-Ти обіцяв мамі !Обіцяв , що 

захищатимеш мене !Ти зрадив мене !Зрадив маму !-З цими словами дівчині вибігла з будинку .А юнак за нею .

-Не так швидко ,кралю !-Промовив юнак схопивши Владу за зап'ястя .

-Що тобі треба ?

-Ти !

-Ще чого!-Дівчина розвернулась , щоб піти , але Ян повернув її до себе .

-А ти з характером ,люблю таких !-Сказавши це юнак закинув Владу на плече й поніс до авто .

-Відпусти мене негайно !

-Ще чого !-Хлопець спародіював дівчину.

Ян посадив Владу на пасажирське місце , а сам сів за кермо .

Цілу дорогу дівчина мовчала .Авто зупинилось .Вийшовши з авто дівчина побачила величезний особняк .

-Ще один розбещений татусевий синочок !-Пробурмотіла дівчина собі під ніс , але Ян її почув .

-Між іншим я не розбещений , і зовсім не татусевий синочок.Це все я заробив сам .

-Ага !Взяла і повірила тобі !-Дівчина пішла вперед до входу в будинок .

-А вона не така як всі !І це заводить !-Посміхнувся Ян і попрямував за дівчиною .

-І де моя кімната ?

-Твоя?

-Так !Моя !

Хлопець посміхнувся і почав підходити до Влади .В свою чергу дівчина відходила назад .

-Стій де стоїш!-Промовила дівчина , але це не зупинило Яна .Дівчина відчула холодну стіну у себе за спиною , а юнак вже підійшов до неї .Між їхніми лицями було кілька міліметрів і от юнак наблизився до вуха дівчині і обпікаючи його своїм диханням промовив .

-Кралю , нема в твоєї кімнати , є наша !

-Що !?

-Ти моя наречена й повинна народити мені спадкоємця !.-Говорив Ян все ще притискаючи Владу до стіни .

-Народити спадкоємця ?Ти з дуба рухнув?Ми ледве знайомі !-Обурювалась дівчина .

-Ц!-Хлопець підніс вказівний палець до губ дівчини .

-У нас з твоїми батьками домовленість .Ти народжуєш мені дитину , а я анульовую ваш борг .

-З ними домовленість то вони хай і народжують !-Промовила Влада й хотіла вибратись з обіймів хлопця , але це виявилось не так просто .

-Не так швидко, кралю !

-Я тобі не краля !

-Та ну !-Юнак притягнув Владу за талію і поцілував її .