9

- Пройдімо та присядемо за стіл, - поки я перебувала в ступорі від визнань Андрія та від того, що тут було ні душі, чоловік взяв мене за лікоть та потягнув в сторону єдиного стола, який знаходився по центру цього ресторану. Потягнув, саме так, бо хоч мені й не було боляче в дану мить, але налаштування всадити мене на стілець в цього мужика було конкретне. Тому мені не залишалося нічого іншого, як поволочити свої ніжки за ним.

Мало того, що все навколо було для мене досить таки дивним та не піддавалося логіці, надалі мене очікували ще сюрпризи. Підійшовши до столу я помітила, що було накрито на дві персони(хоча б якась логіка простежувалася в цьому всьому), а посередині стояв свічничок та три свічки в ньому. Зі страв нічого поки що не було й це було доволі таки дивно, якщо враховувати, що крім нас двох тут більше ніхто не знаходився. Можливо я чогось не знаю та Андрій почне мені з хвилини на хвилину показувати шоу, де в тарілках у нас буде з'являтися їжа, а навколо нашого столика будуть крутитися професійні танцівники та запрошувати взяти участь в танцювальному па?

- Оксано, все добре? Можливо присядеш? - Я вчепилася за те, що ці слова лунали так, як я запам'ятала їх в тій реальності, яку я знала та яку начебто залишила за дверима цього ресторану, тож обернулася на цей голос. Андрій стояв неподалік від мене та запрошував присісти на стілець, який він галантно відвинув назад, щоб я могла опустити свою п'яту точку туди. Вибачте, ці подробиці я вже повідомляю сама собі, тому що я досі знаходжуся в якомусь не розумінні того, що все наразі відбувається, і віддаю команду своєму тілу, щоб воно виконувало мої накази. Бо мій мозок залишився ще в машині й хто його знає, чи скоро повернеться до своєї господині.

- Скажи, я щось зробив погане? Чи чому у тебе така дивна реакція? - Запитав у мене Андрій, коли впорався з задачею посадити свою супутницю за стіл й сам сів навпроти. В очах чоловіка було певне збентеження, певно пов'язане з моїм справді неординарним станом.

- А ти вважаєш, що така реакція невиправдана? - Так, вже добре, скалка в тому місці, яким я сиджу на кріслі, ввімкнулася в гру, тож я вже відчуваю себе набагато краще. Вистачить бути просто спостерігачкою на цьому святі життя.

- Ну якщо ти на рахунок того, що я не попередив тебе про вбрання, то я вибачаюся. Але яка різниця в що ти одягнута, якщо головне, що ми можемо гарно провести час разом? До того ж тут нікого немає, навіщо перейматися на рахунок якихось нарядів?

- От саме про це я теж думаю - чому тут нікого немає? Адже з виду це доволі таки дорогий ресторан, де певно мають відбуватися всякі світські заходи та вечері, чому тоді тут ні душі? Як це пояснити? - Біс з тим одягом, якось переживу цю втрату, тут більш нагальні питання відвідують мою голівоньку.

- Ну чому ж ні душі, ось, наприклад, кухар до нас прямує, - Андрій спрямував погляд кудись вбік від мене, тому за його прикладом я теж поглянула в ту сторону та побачила чоловіка, який усміхався на всі тридцять два та прямував до нашого столика. Ну звичайно до нашого, а до якого ще він міг прямувати, якщо їх тут більше не було?

- Доброго вечора, - кивнув він по черзі мені й Андрієві, а потім продовжив, - вітаю вас в нашому ресторані та надіюся, що вам у нас дуже сподобається. Я і моя команда зробимо все від себе залежне, щоб ви ще не один раз завітали до нас та були задоволені часом проведеним у нашому закладі.

- Дякую, Арчі, у вас завжди все на найвищому рівні, - Андрій певно був гарно знайомий з цим кухарем, тому потиснув йому руку та щиро привітався, - ми зараз подумаємо, що будемо смакувати та покличемо тебе. Дякую.

- Приємного вечора, - відсалютував нам цей Арчі та за пару секунду зникнув, ніби його тут і не було.

- В цьому ресторані можна замовити все, що душа забажає, - як тільки кухар покинув нас, так Андрій знову ж таки повернувся до мене, - вже надумала, чим будеш вечеряти? Тут роблять дуже смачну пасту, а також я обожнюю їхні стейки власного приготування, а на рахунок...

- Стоп, стоп, стоп, зачекай, будь ласка, - я зупинила потік всіх тих страв, які мені хотів оголосити чоловік, а для більшого ефекту поставила руку перед собою, щоб він точно не надумав продовжити, - це звичайно все супер і я тобі безмежно вдячна за такий сюрприз, але ти можеш пояснити, що все це означає? Я не кожного дня ходжу в елітний ресторан, в якому кухар працює тільки заради мого животика. Ці свічки, романтична атмосфера... 

- А що ж тут не зрозумілого? - Спитав Андрій так, ніби я й справді ставлю йому настільки тупе питання, що мужику соромно за мене. Я навіть на мить зависла, щоб усвідомити на сто відсотків, чи реально я не вдарилася десь в готелі головою об щось тверде, поки спала собі без задньої думки. Можливо це нормально для всіх інших людей, а я тут не зрозуміло чому показую свій характер стерви?

- Просвіти, будь ласка, - так, я вловлювала деякі ниточки логіки у вчинку цього чоловіка. Дещо таке, що могло бути правдою. Але, по перше, я не вірила в це на сто відсотків, а по друге мені варто було почути від нього - правда це все чи якісь видумані мною сюжети.

- Мені хотілося зробити тобі приємно. Я надіявся, що в тебе ще ніколи не було такого побачення, де в ресторані не буде нікого знаходитися, тільки ми з тобою. Ти мені дуже подобаєшся і я б хотів продовжити з тобою відносини. Саме тому я не попереджав тебе ні про місце куди тебе привезуть, ні про одяг, який ти могла б одягнути заради цього побачення. Адже ти сподобалася мені тим, що ти щира й позитивна людина. За ці пару днів я бачив тебе в різному одязі, і в спортивному костюмі, як зараз, і в робочій уніформі, як в потягу. І майже без одягу... І можу тобі з впевненістю повідомити - ти чарівна в кожному образі та в кожному наряді. Мені пощастило зустріти тебе.

Ну що ж я можу сказати, мій дивовижний вечір продовжується, хоча по факту це тільки початок. Я починаю потроху передбачати, що може трапитися надалі, якщо ми будемо такі відверті одне з одним, і в мене починають горіти щоки. Та що там щоки, я вся вже палаю в передчутті продовження цього вечора...