Роздыли 31-55

31.

Кохання... Кохання... Кохання. Це сильне почуття окриляє повністю, полонить серце і затьмарює розум.

Про кохання з давніх-давен писано в книжках і співано у віршах. Але от дивина – коли це почуття торкається твого серця, ти не розумієш, що відбувається, не можеш описати свій стан. Закохана людина забуває про всі проблеми і мало переймається повсякденними клопотами.

Коли кохаєш когось, перестаєш жити своїм життям. Ти просто даруєш його іншому, тому, кого кохаєш. Тільки так, інакше це не кохання.

Коли кохаєш, лягаєш спати і прокидаєшся з думкою про нього. Вночі не можеш спати, бо вже чекаєш наступної зустрічі. Хоча на губах ще залишився слід від недавніх поцілунків.

Коли кохаєш, весь світ стає надзвичайно яскравим і барвистим. Серце наповнюється такою любов’ю і добротою, що ти ладна гори перевернути.

Від поцілунків та обіймів людина просто тане, розчиняється. І водночас стає дуже вразливою. Образити і розбити жіноче серце легко...

Саме так сталося і з ними обома.

Закохані безтурботно проводили дні, гуляли, розважалися, багато розмовляли, тобто пізнавали і вивчали одне одного. Також не забували і про навчання.

Соня з нетерпінням чекала закінчення пар. Останні хвилини здавалися вічністю. А потім... потім... потім її чекає щось дуже хороше. Тепер вона в цьому не сумнівалася, бо за ці два місяці настільки прихилилася до Сергія, що вже й не пам’ятала, як жила без нього.

Як з’ясувалося, у них було багато спільного, через що легко знаходили порозуміння. Вечорами довго сиділи на балконі, слухали музику, пили каву. Вона любила з молоком, він ‒ міцну, гірку.

Соня чекала на поцілунок, справжній, в губи. Дівчина намагалася не поспішати з почуттями, хотіла краще придивитися до хлопця. Він розумів.

Сергій збагнув свої почуття майже одразу. Коли побачив її вперше, серце якось дало сигнал. Він відчув, що неспроста опинився в кімнаті друга. Того дня мав багато справ у місті, але Павло наполягав, щоб Сергій перевіз речі саме сьогодні, адже вони й так відкладали переїзд уже декілька разів. Крім того, йому було самому скучно жити в кімнаті, от вони й вирішили, що друг переїде до нього.

Зустріч зі Сонею багато що змінила в його житті. Він почав добре засинати і спати спокійним безтурботним сном. Думка про неї окриляла і давала наснагу до нових звершень. Вже декілька місяців він працював над проектом для однієї фірми, але ніяк не міг придумати головного інтерфейсу сайту.

Справа в тому, що у вільний від занять час, Сергій працював у комп’ютерній фірмі. Розробляв сайти, різні рекламні ролики. Часто до нього зверталися за послугами інші відомі фірми. Їм потрібно було налаштувати роботу комп’ютерів, встановити програмне забезпечення. Він не надавав значення тому, на кого працювати, головне, щоб платили гроші. Трудився, аби заробити на свою мрію ‒ власну квартиру. У батьків на свої потреби принципово не брав. І ще зі студентських років працював після занять, тому у нього зовсім не вистачало часу для себе чи для відпочинку.

Соня сподобалася йому своєю відкритістю та щирістю. В її очах був такий блиск, що надихав на якісь вчинки та нові ідеї. Інколи він помічав, що дівчина про щось відсторонено думає, можливо, згадує минуле. Хлопець розумів, що останні події не так легко забути, тому чекав, що з плином часу вона все забуде.

Була ще одна особливість ‒ Соня не доторкалася до нього, не обіймала першою і тим більше не цілувала. Декілька разів він простягав руку їй назустріч, але вона делікатно відверталася, ніби не помічаючи цього. Такий вчинок він оцінював двояко ‒ дотик річ дуже інтимна, але чому ж вона не хоче до нього доторкнутися. Або ж таким способом вона з ним фліртує. Це додавало їхнім зустрічам ще більшої романтики та казковості. І він чекав.

Чекав, коли вони будуть цілуватися по-справжньому, коли будуть засинати і прокидатися в обіймах, коли будуть постійно гуляти, тримаючись за руки. Чекав терпеливо, бо знав, що одного дня він стане найщасливішим. Хоча і зараз щастя жило у його серці.

Взагалі у сфері кохання Сергієві не дуже щастило. Усі попередні дівчата лишали його через декілька місяців, тому що понад усе хотіли уваги, подарунків, а він тим часом заробляв гроші і не мав багато вільного часу для дівчат. Тому він звик, що його стосунки з дівчиною були нетривалими. Але Соня була не такою, вона все розуміла. Вибір був дуже важкий. З одного боку, кохання, з іншого ‒ мрія. Хоча справжнє кохання теж було його великою мрією.

Того вечора Сергій був зайнятий роботою за комп’ютером, тому попросив Соню прийти до нього в кімнату вчитися. Так вони могли бачити одне одного і не розлучатися. Дівчині сподобалася така ідея. Уляна помітила, що подруга кудись іде і надокучала запитаннями:

‒ Куди йдеш?

‒ До наших сусідів. А ти чим займаєшся?

‒ Знову мене саму лишаєш...

‒ Ну а що я зроблю. Я ж не винна, що знайшла хлопця.