Подарована
13.
Я провів під лікарнею усю ніч. Сидів в машині, навіть не зміг заснути. О другій моє серце немов розірвалось на шматочки, раптом стало так боляче, що в очах потемніло. Я одразу відключився від цього світу. Наступного разу відкрив очі, коли на дворі було дуже світло. Восьма ранку. Субота. Все що я зміг це зателефонувати їй.
Перший гудок…
Другий…
Третій…
Трубку підняли!
За хвилину телефон випав з рук. Я вибіг з машини, залишаючи її відчиненою. Охорона не зупинила мене, навпаки провела сумним поглядом.
Я забіг в її палату. Плечі раптово охлянули, немов на них впав багатотонний вантаж. Очі затуманила, якась прозора пелена, що викривляла бачення. Руки тремтіли, але я підніс їх до грудей. Там в середині відчувався такий біль, наче мене проштрикнули ножем. Я опустив голову. Нарцисику, чому ти мені не сказала?
Вона померла в понеділок о другій ночі. Тоді зранку телефон взяв лікар, зараз же цей номер не в мережі. Я знаю це напевне. Я телефонував уже не раз. Вона більше і справді не бере слухавку.
В неї був рак. Остання стадія. Того літнього понеділка, коли ми вперше зустрілися, вона як раз поверталась від лікаря. Це був день, коли вона дізналась про хворобу.
#534 в Жіночий роман
#127 в Різне
#4 в Поезія
Відредаговано: 12.06.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
