11.

Під кінець травня вона забігла до мене у квартиру зі словами:

- Я звільнилась і продала квартиру.

- Чудово, переїдеш до мене. – Невимушено відповів їй.

- І тобі не страшно, що я сяду тобі на шию і буду витрачати усі твої кошти?

Вона підходить до мене й обіймає ззаду. Тілом проноситься табун мурах, серце пришвидшує своє биття. Я тільки поставив на плиту сковорідку, але якби вона була у мене в руках, то точно впала б.

- Один, дев’ять, п’ять, три.

- Що?

Я розвертаюсь до неї передом, обіймаю за талію і цілую в чоло. Вона така ніжна у мене, одразу ж починає лащитись. Я так люблю ці маленькі моменти. Але нахилившись до вуха промовляю:

- Це пароль від моєї банківської картки, Нарцисику. Ти можеш навіть влізти нею в кредит. А я зароблю ще, аби ти тільки була щаслива.

***

Наступні дні ми проводили разом. Вона справді переїхала до мене і це було найкраще. Обожнюю приготовану нею їжу, адже вона здається мені найкращою.

Якось, в один з дощових днів, я готував нам вечерю, вона ж сиділа поряд. Розповідала якісь історії, аби мені не було аж так сумно самому. Раптом вона видала:

- Ось зараз ти смажиш картоплю, а міг би мене.

- Фу! Це занадто, навіть для тебе, Нарцисику.

Дівчина ж розсміялась і підійшла обійняти мене ззаду. Її локони лоскотали мою спину, ніби по ній бігали тисячі маленьких мурах. Від цього я тільки посміхнувся і промовив:

- Наприклад, на цьому столі?

А ще тепер у нас зажди були нарциси на кухні. Вона співала в душі, поки я переодягався з робочого одягу. Розповідала цікаві історії за нашою спільною вечерею. А я старався брати більше роботи додому і працювати дистанційно.

Ми часто готували разом, дивились фільми, ходили на наші традиційні суботні побачення.

***

- Мене підвищили. – З порогу заявив я. – Ще раз за рік, якщо бути точнішим. Тепер ми точно зможемо поїхати в холодну країну на твій день народження.

Але у квартирі була тиша, що дуже лякає і проходить холодними мурахами по шкірі. Раптом з ванної кімнати почулись дивні звуки. Ніби когось нудило.

- Нарцисику?

Але в відповідь тільки тиша.

- Нарцисику?

Я зірвався, навіть не переймаючись за взуття. І, відкривши двері, побачив її на підлозі біля унітаза. Вона виглядала втомленою, зеленою і хворою.  Я одразу схопив її на руки й вилетів з квартири. Навіть якщо її пограбують, мені було байдуже. Головне аби з Нею все було добре. Нарцисику, прошу тримайся.

Настільки швидко я ніколи у житті не їздив. В голові билась тільки одна думка: Що якщо не встигну?

В лікарню ми приїхали досить швидко. Виявилось, що у неї тут навіть є свій лікар. Але цей мудак мені нічого так і не сказав. Чортова конфіденційність! Я одружусь з нею, як тільки вона вийде з цієї чортової лікарні і хай попроують тоді мені щось не розповісти!