9.

У квітні познайомив з моїми друзями і я познайомився з її подругами. Ми зібрались на шашлик великою компанією. Деякі були з сім’ями й дітьми, хтось один. Але при цьому навколо була атмосфера радості та сміху.

Я обіймав її за талію, притискаючи до себе. Цілував у короткі проміжки, коли відходив від мангала. Заправляв за вухо те пасмо, що завжди вибивалося з зачіски. Сміявся, коли вона дула свої щічки на дітей, котрі називали її тіткою.

- Нарцисику, ти не стара. Ти просто говориш не з тією віковою аудиторією, от і все. – Постійно повторював я у той день.

- Пропонуєш говорити тепер тільки з тобою, аби зажди бути маленькою?

- Ну, фактично це запропонувала ти, а не я.

Вона сміялась і прикушувала мою губу. Гралась з маленькими дітьми й розповідала щось своїм подругам.

- Ти виглядаєш щасливим. – Сказав тоді мені друг. – Вона змогла зробити те, що не змогли ми. Думаю вона варта поваги.

- Про що ти?

- Ти зараз посміхаєшся, як ніколи. Замість вічної нічної роботи дозволяєш собі відпочивати. Знайшов час на нас, хобі, побачення. Ти розцвів поряд з нею. І тобі так личить бути закоханим у неї.

Я розсміявся, хоча і розумів, що він правий. За останні пів року я кардинально змінився. Не тільки зовнішньо чи поведінкою, ні. Я змінився в голові та серці. Зрозумів, як важливо піклуватися про себе, тепер мій холодильник ніколи не був пустим, я не засиджувався на роботі й в ночі добре спав. Я викинув свою колишню з серця, не згадував про неї. І на заміну їй прийшла Вона, що не пробувала мене змінити, а просто піклувалась. Звісно, я безмежно її кохав за це, хоча і боявся показати.

- Та пішов ти!

- Я серйозно. Не втрать її, прошу.