7.

Якось у лютому я покликав її у грузинський ресторан. Вона ж попросила одягнути щось нарядне. І ось сидячи за столиком не вірив, що зараз я у смокінгу чекаю її. А потім зрозумів, наскільки вгадав. Вона плавним кроком ввійшла у залу. Її шуба висіла на лікті, а по тілу карамельним шовком спадала сукня на бретельках. Волосся спадало на плечі легенькими локонами, а виріз на стегні не давав зрозуміти колготи на ній чи панчохи.

Усі чоловіки, що були там, обернулись на неї. І я відчув таке нестримне відчуття гордості. Пройшовши крізь усю залу, я забрав її верхній одяг і легенько поцілував у чоло. Вона сором’язливо взяла мене за лікоть і пройшла до нашого столика.

- Ти ревнуєш мене? Мені варто біло б одягнути щось інше? – Схвильовано прошепотіла дівчина.

- Ні.

- Ні?

Посадивши її на стілець, я нахилився і прошепотів їх у вухо:

- Ні, Нарцисику, я не ревную. Я відчуваю гордість через те, що така красуня – моя супутниця.

- Але ж на мене дивляться інші чоловіки..

Я сів навпроти, подивився їй в очі та посміхнувся.

- Хай дивляться. Як мінімум на цю вечерю ти тільки моя. І все, що вони можуть – це дивитись на тебе. Я не відчуваю жодних ревнощів, тому що я знаю, що з них усіх ти вибрала мене. І навіть якби я не встав за тобою, ти підійшла б до мене, Нарцисику.

- Хіба це не егоїстично?

- Ні.

- Ні?

Ні. Тому що я б зробив так саме. Я б нізащо на світі не проміняв тебе на іншу, Нарцисику. Ти мені подобаєшся більше, ніж ти собі можеш уявити.

- Ні, Нарцисику, це не егоїстично.