Глава 18 Застілля друзів

Як і передбачав покійний пан Пшиємський, Батозька різанина геть не зробила поляків поступливішими, скоріше навпаки – їхній сейм одноголосно ухвалив рішення про набір та створення нової армії, значно більшої за полеглу – десь в районі шістдесяти тисяч піхоти та кінноти і навідріз відмовився обговорювати будь-які нові угоди з козаками, та Хмельницький вже цього і не прагнув… Бо всі мости було спалено тепер…

І лише двоє людей з найближчого оточення гетьмана, а саме довірений Лаврін Капуста та Іван Виговський знали, що той провадить таємні перемовини з Московією, а саме про військовий союз – якби Іван Богун знав про це, то міг би і повстання проти гетьманської влади вчинити, хоч воно б і не мало успіху – надто великим авторитетом в козаків користувався гетьман, та він, напевне, все рівно це б зробив, бо ненавидів московітів, аж до того, що не вважав їх за людей, а радше за рабів, що не були з його точки зору повноцінними людьми, бо людина, він вважав, не може жити без волі, а вони були і є вірними холуями свого деспота – царя, тож Богун і ставився до них відповідно…

Та наразі жив він геть іншим, у ці кілька місяців, що дала Україні та їм всім Батозька перемога, поки Річ Посполита відновиться та залиже свої рани, в них всіх був час, поки що був…

В більшості Богун витрачав його на муштрування власного полку, та іноді бували гулянки-випиванки з Глухом та козаками його полку, коли він намагався заглушити той нестерпний біль від втрат, що міцно тримав його всередині і навіть Оксана не могла цьому зарадити, хоч і намагалася, а того це тільки більше турбувало, чи хто зна, що його там турбувало… Одного разу, вже міцно набравшись оковитої, Богун міцно стис плече свого найкращого друга, а потім сказав – Я не знаю, що зі мною Глуше, а потім зашепотів другові на вухо - …та дівка зводить мене з розуму… я шаленію з нею… я шаленію без неї… - тут Богун витріщився на свого кращого друга, мабуть чомусь гадаючи, що той якимось дивовижним чином вирішить його дилему, а далі - …мені вперше в житті здається, що я просто гину… - То є кохання друже, то є любов… - Крива загадкова посмішка Глуха неначе плавала на його хитрому татарському обличчі - …вона така, ця любов… - косі очі Глуха стали ще більш косими, коли він силувався одвести їх від обличчя друга, що так несамовито та відчайдушно прагнув його відповіді та поради, якої він насправді не мав…

  - Але що мені робити з цим, Глуше, брате мій… я цілий день сам не свій, все чекаю вечора, щоби знов побачити її карі очі?

  - Ти закоханий, друже, це мине, друже… мабуть… - Невпевнено пробелькотів Глух – а Богун гаряче продовжував, п`яно розтягуючи слова - …та вона неначе причарувала мене… що ж мені робити…- Чари, це може бути, все може бути… - п`яно погодився Глух - …і розумом знаю… - продовжував наполягати Богун - …що нічого нема, бо це всього лиш дурне нерозумне дівча, та зробити нічого не можу… бо я прикипів, мене щосили тягне до неї… це просто божевілля якесь! – У пориві п`яного відчаю Богун обхопив голову руками.

  - Брате, так ти що? – Ти ж козацький полковник, ти ж козацький полковник, а не абищо, щоб отак побиватись з-за якоїсь баби! – Здивовано вимовив Глух.

  - Погано мені Глуше… погано мені… брате… - Спробував Богун розчулити друга - …душа болить за полеглих братів козаків та замордованих наших людей… - А до чого тут ця дівка? – Не второпавши запитався Глух.

  - Брате Глуше… - запально відказав Богун - …та дівка на диво наче знає відповіді на всі-всі питання, що так бентежать мою грішну душу…

Глух здивовано витріщився на свого друга – Ота мала курва?

  - Не називай її так! – Богун визвірився на свого друга і тут сам спантеличений змушений був перепрошувати – Вибач мені, друже, вибач і п`яно поточився.

  - Я бачу тобі вже досить, друже… - Глух зробив порух, щоб прибрати пляшки зі столу – Ні, не досить, Глуше… не досить, Брате… - Шарпонув Богун друга за плече, не даючи тому прибрати оковиту.

  - Трохи ще… треба… щоб ті кляті мертві обличчя дружини та інших… припинили дивитися на мене своїми невидючими білими очима…

Глух тільки п`яно похитав головою, підсовуючи до Богуна щойно забраний кухоль.