Глава 1

День закоханих. Хтось ненавидить його, хтось обожнює, хтось відноситься байдуже, а для Купідона це день важкої праці. Саме сьогодні минає рік відтоді як Любов загадала бажання – знайти свого судженого та закохатися. Рік минув, а дива не сталося, жодного хлопця не з`явилося у її житті. Їй соромно зізнатися, та у свої двадцять два роки вона ще навіть не цілувалася. І не тому, що не було можливості, просто дівчина чекає свого єдиного. Це неабияк дратувало Купідона. Цілий рік він промучився з нею, весь час підбирав їй кандидата, поєднував їх стрілами кохання, а виявилося, що з незрозумілих причин дівчина не вразлива до його магії й байдужа до усіх кавалерів.

Все, що від неї вимагалося – це поцілуватися з хлопцем, тільки у такому випадку Купідон нарешті звільнився б від цієї нав’язаної дівчини та пішов би на заслужений відпочинок. Але навіть у такій простій справі вона дала маху. Вибирає, приглядається, проте на побачення йти відмовляється. І після всього ридає у подушку, що не може знайти гідного парубка. Вважає себе потворою, неповноцінною, такою на яку ніхто не звертає увагу. Жінки…їх не зрозуміти.

Сьогодні все має пройти ідеально. Купідон продумав кожну дрібницю. Максим чудово їй підходить. Розумний, інтелігентний юрист, саме такий яких полюбляє дівчина. Навмисне зіпсував його автомобіль і нашептав на вухо скористатися метро. А Любов розбудив раніше і змусив швидше вийти з дому. Це остання надія на свободу. Якщо все пройде як треба, то нарешті Купідон відправиться на так звану пенсію. 

Двері відчинилися і з вагона вийшов Максим. Високий брюнет у дорогому пальті та зі шкіряним портфелем вирізнявся серед натовпу. Купідон прицілився та запустив свою невидиму стрілу у серце Любові. Бачив як воно спалахнуло червоним світлом і продовжувало горіти. Добрий знак, зазвичай у неї іскра одразу згасала, можливо цього разу вийде вплутати її у тенета кохання. Натягнув останню стрілу, яка в нього залишилася та готувався до пострілу. Раптом, якась невидима сила штовхнула його і він гострим наконечником влучив собі в ногу.

От, халепа, таке ще ніколи не траплялося. Купідон постав перед Любов`ю у своїй людській подобі. З того як світилася її аура, одразу зрозумів – вона нарешті закохалася, але всупереч його старанням її обранцем став не Максим, а він сам. Темноволосий чоловік швидко віддалявся і Купідон розумів, лише він може змусити дівчину забути про нього. Не вагаючись схопив Любов за руку, яка була одягнена у теплу шкіряну рукавичку:

-  Кохання замовляла? – не давши дівчині можливості мовити й слова продовжував: - Ходи зі мною, познайомлю з чудовим хлопцем.

-  Як це? Може спочатку Ви представитеся?

-  Немає часу. Бачиш того високого хлопця у сірому пальто? – дівчина невпевнено кивнула. - То твій суджений і зараз він віддаляється від тебе, маємо його наздогнати.

Не давши їй можливості отямитися, потягнув за собою. На диво вона не опиралася. Мабуть, це пов’язано з сьогоднішньою напівбезсонною ніччю яку провела в сльозах. Дівчину дратувало сьогоднішнє свято, адже воно нагадувало про її самотність. Невже на всьому світі не знайшлося для неї жодного парубка?

Мабуть, просто не судилося. Відчай настільки заполонив її душу, що вона пообіцяла собі – хто б не просив її номеру телефону чи хто б не запросив на побачення – одразу погодиться. І тут їй трапився цей дивний привабливий хлопець з очима кольору небесної блакиті. З невідомих причин він викликав довіру. Дівчина сама не знала чому, але сліпо слідувала за ним. Наздогнавши Максима Купідон одразу взявся до справи:

-  Перепрошую, це не Ви загубили гаманець? Моя сестра припускає, що він належить Вам.

Простягнув чоловіку свою сумочку для грошей. Максим кинув секундний погляд на нього:

-  Ні, це не мій.

Не виявивши жодного зацікавлення до дівчини вже розвернувся, щоб і далі іти по своїх справах. Але Купідон не з тих, хто легко здається. Він безцеремонно продовжував розмову:

-  Познайомтеся, це Любов. Дуже гарна дівчина і в сьогоднішній Валентинів день абсолютно самотня. Я пообіцяв їй, що влаштую для неї побачення. Не бажаєте з нею повечеряти?

Максим прискіпливо оглянув дівчину і їй здалося, що вона старенька річ, яка продається зі знижкою.

- Вибачте, але маю на вечір плани.

Купідон знав – хлопець збрехав, не було у нього справ. Він не міг зрозуміти чим саме не сподобалася Любов. Вродлива дівчина, з довгими русявими локонами, із зеленими як дорогі ізумруди очима, з милими веснянками біля носа, що надавало їй особливого шарму. Саме такі в смаку Максима і його відмова була не зрозуміла.

-  Не страшно, Любов вільна й в інший день.

-  У мене є дівчина.

Купідон розчаровано дивився йому в широку спину, яка віддалялася все далі. Здавалося разом з ним, віддалявся його омріяний відпочинок. Бовдур. Як можна не помітити у цій маленькій сором’язливій дівчині її особливість? Вона щира, добра, справедлива. За цей рік, коли він підшуковував їй нареченого розглядів у ній всі ці якості й навіть більше. Вона нагадувала йому коштовний діамант, всі кандидати на її серце здавалися схожими на дешевий низькопробний цирконій. Зараз він бачив цілий всесвіт у її очах.