Поцілунок з газетяркою
Сцена 10
Висушені та усміхнені повертаємося на двір.
Я знову газетярка, дарма що посіяла каптур, Ростислав в якомусь плащі та капелюхові ковбоя, а Олександр у бриджах вчергове чіпляється до дівчат у бальній залі. Зоряна кудись запропастилася, брат Ростислава потягнувся слідом випробовувати удачу.
Мені ж варто провести бодай пів годинки в блаженному мовчанні за нагальною вимогою ментального спокою.
― По домах? ― пускає Ростислав.
― Слава сиру, ― зітхаю.
Ми обмінюємося швидкими позирками та розходимося в різні боки.
Згодом я помічаю, як блазень їде на електросамокаті, а за торс його тримає акробатка. Жінка спокусливо махає мені пальчиками, і вони мчать геть, ніби це не порушення правил користування самокатом.
― Адо!
― Так? ― я обертаюся через плече, потішена, що Ростислав таки наважився на перший кроком назустріч нашим взаєминам.
Після цього всього мені варто взяти академічну відпустку.
― То зустрінемося якось?
І звільнитися.
― Напиши мені зранку, Слиносмокте.
― Що?
Завіса.
КІНЕЦЬ
#6306 в Любовні романи
#1514 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 25.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
