Тупцяю понурим коридором, обвішаному картинами, підтримуючи важку сукню. Опісля ми здіймаємося бічними сходинками, начищеними до блиску. Наші кружляння, щоб «хтось» не впіймав, затягуються. Маю час на роздуми стосовно помсти за колишню наївну себе. Мушу захистити дівчину, яка страхалася заступитися за себе в школі.
У цьому вся суть дорослішання: стати такою людиною, за якою молодша версія мене побігла б по захист.