Поцілунок з газетяркою
Сцена 3
Я давно не бувала в головній залі театру, а тим паче за відсутності глядачів. Ліхтарик телефону не так рятує ситуацію, скільки додає їй відчуття жахастика, де на мене от-от вилупляться два очиська.
― І навіщо ми сюди прийшли? ― цікавлюся занадто гучним для тиші голосом, скануючи помпезну тришарову люстру, яка завше падає у моїх фантазіях.
― Ми чекаємо сигналу… ― блазень відверто тривожиться, крутиться на всі боки, наче хтось полює за нами. Мене ж гіпнозує порожнісінька сцена. Підійшовши, бачу внизу спустілу оркестрову яму. Всі інструменти залучені на маскараді.
Завжди боялася туди впасти.
― Бачиш!? ― блазень мчить навпочіпки сходами повз партер та амфітеатр. ― Ходи сюди. Спритно, як білочка! Сюди може хтось зайти! Хтось нас упіймає, і нам дерев’яна труна!
Я корюся. Є ймовірність, що тут заборонено лазити, оскільки блазень прочинив двері власним ключиком.
#6399 в Любовні романи
#1531 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 25.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
