Сцена 2

Мої долоні пригладжують цупку тканину, яка щільно прилягає до тіла. Я ― низька фігурка на людській території, але останнім часом трохи набрала, чим можу пишатися, бо кілька років поспіль страждала від нездатності здобути бодай кілограм.

Якби не цькуванні в школі, сприйняття себе як особливої, а не інакшої, було б набагато простішим.

Обсидіанова сукня стримана, нагадує моду XIX ― початку XX століття та має високий комір, оздобленим білим мереживом. Рукави довгі й вузькі, трохи стягують рухи, ніби забороняють дружині відбитися від чоловіка-тирана. Спідниця пухка (не втечеш, не сховаєшся), через що талія здається тоншою. На грудях пробігає ряд ґудзиків.

Чоботи не змінюю, бо однаково не видно.

― Тут справді можна брати костюми? ― цікавлюся в блазня, поки той вертиться в гардеробній поміж рядів одягу та цитує рядки відомих поетів.

― Всі беруть, а люди стадо, тупцяють слідом, ― долинає здалеку, а затим до стелі театрально підлітають кілька капелюшків. ― Хм-хм-хм… Шкода, що ми пропускаємо вогняне шоу, однак… хм-хм-хм…

Я вивчаю свої великі очі, поки обережно розпускаю косу. Побіля масивної рами овального дзеркала є столик з основною косметикою та плойкою, тому вирішую, що якщо повертатися на бал задля помсти, то мушу виглядати помпезно.

Від самої маківки зроблю шикарні локони, нанесу стільки лаку, щоб мерехтіла незгірше за зоряне небо, а очам додам барв ночі, аби поглибити котячі смарагди.

Телефон Зоряни вкотре дзижчить. Номер невідомий, тому чхала я на ці дзвінки.

― Ось! ― біля мене виструнчується блазень. Він опускає мені на очі маску та зав’язує два вузлики спритними пальцями. ― Моя панна голубої крові, королева ночі та гостра на язик нищівниця людських сердець, ― блазень кладе долоні мені на плечі, наче готує до коронації. Малий загрався.

― Це прекрасно, ― зривається з вуст, коли змерзлі пальці торкаються мережива, декоративних квітів, пір’я та камінців. З боків маски спадають ланцюжки з підвісками. ― Не забагато, але водночас усе, що треба.

От і підвищення з газетярки до… хм… гувернантки? Навряд чи в них були наскільки зухвалі зачіски, але кінець кінцем сьогоднішній бізнес має нічогенькі кар’єрні сходи. Суну зібрані гроші до бюста й тепер остаточно готова знищити Михайля-Ростислава. Час знову заступатися за себе. Я готова розтоптати Зоряну та затоптати того лиса-виродка, який хамовито наїхав на мене.

А дорогою вигадаю як саме.