Глава 57

В кімнату слідом за Іреною зайшло ще кілька перевертнів, в тому числі і Еванс. Дівчина поглянула в бік ліжка, скривила губи і відвернулася. Навіть звідси було помітно, як вона розчарована тим, що побачила! Ірена вловила хвилі гніву і ревнощів, а це було саме те, що їй потрібно.

– Відверни їхню увагу – прошепотіла вона Нолану, а сама непомітно посунулась в бік дверей, де стояла Еванс.

– Бачу в тебе вийшло, мої вітання! – вона зміряла відьму злим поглядом. – Що тепер? Будемо носитися з дочкою нашого головного ворога? 

– Як сказав Блас, це вирішувати не тобі і не мені, а вашому альфі, – несподівано лагідно відповіла Ірена. – Барт розумний лідер, він прийме вірне рішення, але я бачу наперед, що воно тобі не сподобається. Це тому, що у вас в зграї і так вистачає дівчат, яких привели з міста? 

– Не розумію про що ти, – презирливо проговорила Еванс, але її видали очі, що спалахнули жовтим. 

Отже, Ірена не помилялася! 

– Прекрасно розумієш, – дуже тихо додала відьма. – Зробімо так: якщо не хочеш, можеш нічого не розповідати, просто поправ мене, якщо я помиляюся. Все почалося десь рік тому, коли один з ваших привів з собою дівчину, на якій поставив мітку. Барт спочатку був проти і навіть погрожував їх вигнати, але потім сталося щось таке, після чого він передумав. 

Еванс не сказала “так”, але й не стала заперечувати, тільки ще більше зсунула брови. 

– Отже, будемо вважати я угадала, або дуже близька до того, щоб угадати, – сказала Ірена. –  Що було потім? Приклад виявився заразним? Хтось привів ще одну дівчину, потім ще. Всі були з міста і їх могли почати шукати. Це було дуже ризиковано, але Барт і цього разу погодився. Він вийшов з себе лише коли це зробив його молодший брат, чи не так? Це тому, що альфі зграї ти подобаєшся більше, ніж Деніза і він хотів бачити вас разом? 

– А хіба тут є хоч хтось, хто вважає мене гіршою за цю… – Еванс відвернулась.

– Ми обидві знаємо, що це оманлива слабкість, – Ірена озирнулась, щоб упевнитись, що їх не почують. – Але ти не відповіла, як вийшло, що ваш альфа дозволив привести в зграю звичайних жінок? Хіба у вас немає своїх?

– Є! –майже вигукнула Еванс, але одразу знизила голос, щоб не привертати уваги. Бліді щоки у неї несподівано спалахнули яскравим рум’янцем. – Але у нас вже більше десяти років не народжуються дівчатка. Жодної! Барт подумав… він сказав, що можливо нам доведеться спробувати, щоб врятувати клан. 

– І як все закінчилося? 

Еванс дивилась на підлогу, наче там була написана відповідь. Ірені здалося, що вона бачить таке, у що важко повірити - сльози на очах вовчиці. Пройшла безкінечна хвилина, поки Еванс заговорила знову вже звичним рівним голосом, наче їй було абсолютно все одно.

- Вона народила двійню – здорових дівчаток, і зараз знову вагітна! Барт вирішив, що це зняло з нас прокляття.

Ірена випросталась. Така здогадка ні разу у неї не з’явилась, хоча вона добре знала, що подібне прокляття існує. Його несуть на собі деякі родини, часто королівські, яким на знак помсти хочуть перервати рід. Зі зграєю сталася схожа історія, але тут було щось інше.

– Зрозуміло. А тепер скажи, де я можу їх знайти, ваших новообернених? 

– Для чого вони тобі? 

– Щоб дізнатись правду. Їх шукають і рано чи пізно найдуть, але якщо і побачу, що Барт правий, я мовчатиму, даю слово. Ніхто ні про що не дізнається і вас облишать у спокої! 

Еванс задумалась. Вона чхати хотіла на людей, таких брехливих і слабких істот, що не варто до них навіть наближатись. Але слово дала відьма. І вона була дуже схожа на саму Еванс, хоча і залишалась людиною.

– Гаразд, я тебе проведу, – вовчиця підштовхнула її до дверей. – Але швидко. У нас буде лише п’ять хвилин, поки Барт не кинувся шукати. 

– За це не хвилюйся, нас не шукатимуть!

Ірена без особливих зусиль створила два фантома: свій та Еванс. Обидва зараз стояли в одному з темних кутків і дівчина вражено подивилась в бік свого двійника.

– Як ти це зробила?!

– Не скажу. Це справа відьом і тебе вона не стосується, пішли, покажеш мені дорогу!