Глава 49

Еванс важко дихала. Зіниці у неї біли розширені, обличчя зблідло і знадобилося кілька хвилин, щоб зібрати себе до купи. Блас підвівся, набрав кружку води та простягнув подрузі, але вона відштовхнула його руку і рвучко підвелася.

– Ми повертаємось! Треба попередити Барта і всіх наших! – вовчиця зробила кілька кроків до дверей і озирнулася на Бласа. – Ти йдеш, чи ні? 

– Я не для того сюди притягнувся, щоб піти просто так, – огризнувся він. – Я повинен врятувати Денізу, а ти, якщо хочеш, йди! 

– Денізу?! – Еванс перекривила Бласа. – Якщо не слухаєш мене, послухай відьму! Ти думаєш все можна отак просто залагодити, ти хоч уявляєш, хто вона, твоя обраниця?  Деніза принесе загибель зграї і все через твоє так зване кохання! Якби ти слухався Барта і не перетинав кордон з людьми, ти б її не зустрів і всі були б у безпеці! Нас би ніхто не чіпав, а що до людей, хай розбираються з Вервульфами самі! 

Блас теж схопився на ноги, але Нолан втрутився раніше, ніж почалася бійка. Він одним рухом повернув хлопця на місце і перевів погляд на відьму.

– Це правда? Ми маємо справу з Вервульфами, хто вони насправді такі? 

Біля дверей почувся сміх Еванс.

– Бачу ти геть неграмотний, якщо нічого про них не чув! Не читаєш книжки? Вважається, що Вервульфи були першими з нашого роду, не змішували свою кров з людьми і тому зберегли силу!

– Це тільки ти віриш у цю середньовічну нісенітницю, – перебив її Блас. – Не знаю, кого ви там бачили, але як на мене тут все простіше. У когось звичайна манія величі! Якщо розповідати казочку, що ти нащадок перших вовків, легше збирати послідовників!

Еванс повернулась в кімнату і ткнула пальцем в груди Бласа. 

– Цей «дехто» з манією величі – татко твоєї нареченої. Навіть якщо у нього просто поїхав дах, йому вірять і їх зібралося добіса! Ми проти них не вистоїмо, хіба що зробити єдиний правильний крок – віддати їм Денізу!

Ірена не втручалася в розмову, навпаки, ловила уривки інформації зі сварки цієї парочки. Намагалася скласти пазл. Отже, перевертні самі не вірили в існування першого клану, але батько Денізи міг вірити! Якщо він постраждав на війні, а потім втратив усю сім'ю – не дивно, що в ньому роками зростала жага до помсти. Дірк не був знайомий з тим, хто його укусив. Він просто привласнив собі єдине прізвище, пов'язане з перевертнями. Вервульф! 

А ось для того, щоб закріпити свій статус йому потрібна була дочка. Доросла, здатна створити пару з сильним вовком і народити нащадків. Війна зі зграєю Бласа не була його метою, але тепер буде, бо спадкоємиця у нього лише одна.

– Занадто пізно, – відьма нарешті подала голос.  – На Денізі вже чужа мітка, твоя Бласе! Поправ мене, якщо я помиляюся. Наскільки мені відомо, це означає, що вона більше не належить іншій зграї. Вона – ваша. Тому у нас єдиний вихід – об’єднати зусилля. Я піду з вами, але в одному випадку: ви не дозволите чужій зграї забрати ліс і нашкодити людям. Я вилікую Денізу і спробую знайти допомогу.

– Такі питання вирішую не я, – сказав Блас. – Це може зробити тільки альфа, я не можу тобі дати обіцянки від його імені! 

– Нарешті голос розуму! – видихнула Еванс. – Виявляється, ти не зовсім безнадійний! Ходімо!

– Ні, – було видно, як перевертень бореться з собою. – Ти відведеш відьму, а я залишуся тут. У заручниках, так і скажи Барту! Якщо він надумає позбутися Денізи, Нолан зробить те саме зі мною. Ну а якщо сюди з’явиться ще хтось, ми їх зупинимо.    

– Цього не буде, – миттєво відгукнувся Нолан. – Одна Ірена не піде, без варіантів! Я не довіряю жодному з вас! 

– А я – вам! 

– Як романтично! – Еванс розтягнула губи в посмішці. – Тут тільки я ще дружу з розумом, всі інші тільки й чекають можливості усамітнитись! Востаннє. Бо завтра від нас мокрого сліду не залишиться! Можете продовжувати й далі, я повертаюсь до зграї.

Дівчина простигнула руку до дверної клямки, але не встигла її торкнутися. Ірена зробила ледь помітний рух пальцями і сріблясті мотузки обвили путами руки вовчиці. Еванс зойкнула і відсахнулася. 

– Я попереджувала! – холодно промовила Ірена. Від закоханої жінки зараз не залишилось і сліду. Тепер в ній говорила відьма-хранителька, яка d;е знала, що робити далі. – Викинеш ще щось в такому дусі, я прив’яжу тебе і залишу тут! Щодо іншого… Ми підемо разом. Нолане, збирай речі і зроби все так, щоб чужинці думали, що ми досі в хатині. Треба їх затримати, а потім вирішимо, як діяти спільно! 

Вона неохоче звільнила Еванс, у якої на зап’ястках лишилися сліди від магічних опіків, а сама попрямувала до печі, де залишила власні речі. Зілля. Трави. Непримітний мішечок, перев’язаний шматком шкіряного шнурка. 

Відьма розв’язала його легким рухом і витрусила на долоню вміст – камінь, списаний рунами. До нього звертались лише в крайньому випадку, для зв’язку з усіма відьмами ордену. Відьма дістала свій срібний ніж, провела лезом по пальцю і залишила на рунах червоний відбиток. Тепер – вона знала це напевно – сестри знатимуть, що сталося і прийдуть на допомогу.