Глава 46

Еванс ходила маленькою зимівлею, з цікавістю оглядаючись навколо. Вона ніколи не була в домівці людей і зі здивуванням виявила, що різниця невелика. Єдине, що дратувало – запах. В печі, від якої розповсюджувалося тепло, настоювалось зілля і воно було нудотним для вовка. 

– Сядь! – нарешті наказала Ірена. – Ти мені заважаєш! 

Вона підійшла до Бласа, якого поклали на лаву і взялася за справу. Хлопець дійсно виглядав не кращим чином: рана на шиї, одяг просяк червоним. Не задумуючись, відьма розстібнула на ньому куртку, потім стягнула через голову худі. Блас не пручався, але розплющив очі – мутні, сповнені болю. 

– Лежи тихо, – промовила Ірена і дістала свій перевірений флакончик з зеленуватою рідиною. 

Нолан одразу відвернувся, але Еванс навпаки. Вовчиця вся напружилась і дивилась на відьму так, наче готова була її розірвати на шматки. Вона слідкувала за кожним рухом, за тим, як на рану капнуло зілля, як загарчав Блас, як відьма витягнула з кишені срібло і приклала до рани на шії. Лікування було болючим і тягнулося, здавалося вічність і весь цей час Еванс спалювали люті ревнощі. 

–Ти повинен це випити, – нарешті наказала вона Бласу, але він відвернув голову. – Почув мене? Я не буду тебе вмовляти!

– Дай сюди! – Еванс не витримала, відбирала кухоль і вільною рукою підвела Бласу голову. – Пий, бо я заллю тобі це силою! Ти знаєш, я це зроблю, а потім попрохаю відьму, щоб вона тебе приспала і сам знаєш як цим скористаюсь. Тоді у твоєї так званої пари не залишиться прав! 

Нолан перезирнувся з Іреною, губи якої на мить затремтіли і склалися у посмішку. Це нахабне дівчисько їй сподобалось: трохи цинічне, недовірливе і зле, але саме такою була вона сама. 

За мить кухоль опустів, Еванс поставила його на стіл, завмерла, дивлячись на те, як зцілюються рани, а червоні сліди зникають. шрами залишаться, але для ввока вони будуть лише прикрасою, от тільки відьми немає чого витріщатися на Бласа! Еванс схопила козячу шкуру, що лежала на скрині, накрила пораненого і тільки після цього повернулась в свій куток біля вікна. 

– Може нарешті поговоримо? – вона склала на грудях руки. – Ти хотіла щось  дізнатись, питай! Якщо ти хотіла дізнатись про ту дівчину, то вона у нас. 

– Це мені відомо, – обірвала її відьма. – Зараз я хочу спитати, де ви зустріли того вовка, який на вас напав. Він не з вашої зграї, чи не так?

– Не з нашої! Я його не почула і Блас також, тому не можу сказати, але це було десь поруч, ми не встигли спуститися в улоговину. 

– І він не намагався з вами поспілкуватись? Нічого не питав? 

– А схоже, що ми розмовляли? – Еванс недвозначно кивнула в бік на пораненого. – Цей вовк був скажений, відповідаю! 

– Або він з іншого клану, про який ми нічого не знаємо, – додала відьма. 

Вона сподівалася що Тідвульфи вже стикались з непроханими гостями, щось чули про них, але помилилася. 

– Тоді у нас проблеми, – в жовтих очах вовчиці спалахнув недобрий вогник. – Ми вбили когось із іншої зграї. Це погано!

– Поправочка, – втрутився Нолан, що досі мовчки їх слухав. – Трьох із чужого клану.

Це призвело до справжнього вибуху

– Що?! Та ви хоч розумієте, що наробили? Це все одно, що оголосити війну! – спалахнула Еванс. – Повня вже через дві ночі! Ми не будемо за це відповідати, ти даси відповідь! Це все сталося через тебе, бо ти привезла в ліс Денізу. І ці тварюки явно прийшли за вами!  

Вовчиця  на очах змінилися, а крізь стислі губи блиснули ікла, що подовжилися.

– Навіть не думай! – відьма зробив миттєвий пас рукою і її суперниця відлетіла до протилежної стіни – Ще раз щось подібне викинеш я і одягну на тебе пута, чула про такі?

– Я за нею придивлюся, - Нолан знову ворухнувся. В руках він тримав один із улюблених ножів і зараз, граючись, крутив його між пальцями. У відповідь дівчина видала приглушений рик, але вдруге нападати не ризикнула. Її погляд був прикутий до Бласа, той потроху очухався і розплющив очі.

– Де я? – він сів і ошелешено озирнувся. Обмацав тіло, на якому не було вже й сліду від ран. 

– Там, куди ти так хотів потрапити, – обізвалася Ірена. - І раз ти вже опритомнів, то я хочу дізнатися правду. Розповідай все, я чекаю!