Глава 33

– Прокинься! – Ірена почула голос Нолана наче крізь густий туман, потім через силу підняла важкі повіки. Вона намагалася пригадати останнє, що бачила: місце, голоси, обличчя. Лоб був вкритий дрібним потом, але реальність швидко поверталась і за хвилину відьма підвелася та сіла. 

– Що трапилося? – облизнула пересохлі губи. 

– Ще не знаю, але я щось чув. Навколо на милю розставлені пастки і, здається, в одну хтось попався. Довелося тебе повернути. 

Відьма подивилась на поріз на долоні. Кривий, отже у Нолана в останню мить здригнулася рука, бо він не хотів завдати їй болю. Її губи проти волі на мить смикнулися і склались в посмішку. Більшого доказу почуттів не було потрібно! Ніякий вовк всередині Нолана не міг взяти над ним гору, весь цей час поруч залишався чоловік, що ловив кожне її дихання. Кохав. Чекав повернення і боявся за її життя. 

Рука саднила і відьма поморщилася, та задрала рукав. Від порізу вгору тягнулися темні лінії і ставали все помітнишими. 

– Що це? – Нолан повільно підняв на неї очі.

– Нічого! Де те, що я тобі давала? 

Він мовчки простягнув срібло й Ірена одразу затиснула його в руці та заплющила очі. Декілька секунд губи ледь помітно рухалися, читаючи слова закляття і за цей час поріз зник, а сама монета стала абсолютно чорною. Ірена поклала її на лаву поряд, підняла руку та подивилась на світло. Темні візерунки теж зникли разом з болем і вона не хотіла більше про це говорити. Не зараз, бо у них були більше важливі справи.  

– Я здогадуюсь, хто це був, – проговорила вона невпевнено. – Деніза втекла від Бласа, отже вони були десь недалеко, на жаль, не можу сказати де саме.  

– Це точно, ти не помиляєшся? Перед тим, як ти вимкнулася, хтось ходив навколо нашої хатини, пам’ятаєш? Один! Блас не міг покинути свою пару в такий момент, я піду і все перевірю! – Нолан одразу підвівся, підхопив дробовик і натягнув куртку. – Зачини двері, я скоро повернусь.

Він вже зробив кілька кроків, але спиною відчув погляд, який змусив озирнутися. 

– Добре подумав? Що як це також пастка, тільки розрахована на тебе?  

– В такому разі тобі краще бути подалі, – видав він скрипнувши зубами. – Можеш дурити мені голову, але відчуваю, скільки ти втратила сил. Вони знадобляться, якщо нам прийдеться захищатись!

Нолан зробив крок, але різко розвернувся, подолав кімнату за два кроки та нахилився до відьми. Вловив її солодке дихання, тримаючи за підборіддя. 

– Я надто довго цього чекав, – хрипко промовив він, майже торкаючись її губ – Не ризикуй собою! 

Він обірвав фразу на половині. Залишати свою пару було небезпечно, але йти разом вести ще небезпечніше. Поки перевертні не знають про хранительку, нехай так і залишається.

Двері грюкнули, і він швидким кроком попрямував у хащі, тільки одного разу кинувши погляд на хатину. Ірена на порозі не з’явилась, отже у неї буде час випити своє зілля і набратися сил. Магічних, бо фізичними він поділиться потім. Після повернення на нього чекатиме жінка, заради якої варто залишитися живим і неушкодженим, а треба лише випередити тих, хто блукає неподалік.