Глава 15

У жінці не було ні краплі страху, перевертень одразу відчув би адреналін, це змусило його підвести голову та подивитися відьмі у вічі. Його власні зіниці світилися зеленим, як у будь-якого хижака, а оскал надавав особливо відразливого і зловісного вигляду.

- Хто ти така? - голос був хрипким, з придихом. – Ти не людина, ви обидва – не люди.

- Здогадливий і тому розумієш, що просто так я тебе не відпущу. Я хочу знати хто ти і навіщо так ризикуєш? Наскільки я пам’ятаю, вже років десять ніхто з вас не наближався до міста, вам стало замало лісу?

– Чому я маю тобі відповідати? – огризнувся перевертень і Нолан зробив до нього крок, але відьма його зупинила. Їй потрібна була не бійка, а інформація. 

– Тому що інакше ... – Ірена розтиснула долоню в якій оберталася маленька палаюча кулька. – І це буде лише початок!

– Катування вогнем, звичайно! – звуки, що видаються тварюкою, можна було прийняти за сміх. – Вервульфам до цього не звикати! А ось тепер твоє серце б'ється швидше! Ти сама не знаєш, кого ховаєш у своєму домі! Думаєш ти врятувала невинну дівчину?

– Що ти верзеш? – Ірена миттю заблокувала ментальний доступ, але було пізно.

– Вона дочка альфи і ні ти, ніхто інший цьому не завадить! Я чую її запах тут, біля будинку, – він підняв голову і як тварина потягнув  носом, а потім видихнув, наповнюючи повітря гарячою парою, – хоча і слабший ніж годину тому, але вона досі тут. Сподіваюсь, ви не були настільки дурними, щоб її вбити, інакше…

– Інакше що? – Ірена підступила ближче, долаючи відразу від запаху брудного хутра.

– Вам всім кінець! – перевертнуь раптово зробив рух і Ірена ледь встигла ухилитися від довгих жовтих пазурів. 

Нолан більше не міг стояти осторонь, він не відчував ніякого страху, скоріше бажання порвати цю тварюку на шматки.   

- Відійди, я поговорю з ним сам, - він повільно витягнув з-за пояса посріблене мачете. Зброя поблискувала в нього в долоні і змусила звіра ще більше оскалитися.

– Стривай, – відьма рукою перегородила йому дорогу. – Я маю дещо розповісти цьому вовченяті. Виправи мене, якщо я помиляюся! Ти кажеш, що Деніза - дочка вашого альфи? Але вона напівкровка! І щоб дівчина захотіла до вас приєднатися, їй має залишити мітку «свій», тобто хтось із вашої зграї? І я тебе засмучу, ти погано впорався із роботою, бо це вже зробили за тебе. Хтось інший, не з вашого клану, тож ти упустив свій шанс!

Насправді Ірена всього лише здогадувалася, але реакція перевертня підказала, що думки вони виявилися правильними. Почувши таку новину, звір прийшов у шаленство. Перетворення завжди виглядає відразливо, а ця спроба дорівнювала самогубству. Магічні мотузки ніколи не випустять вовка, якщо їх не зняти. Ірена розплющила очі тільки тоді, коли затихло жахливе виття – на місці капкана залишилася яма, а поряд у ній – шматки обгорілого хутра.

– Прокляття! Я не дізналася головного, хто той другий, кого підстрелив Купер? І я вперше чую про інший клан, а це погано! – Ірена відвернулася і підвела очі на Нолана

– Якщо вони пов'язані з батьком Денізи, то десь мають засвітитися, тільки говорити про це тут точно не варто. Пішли до хати! - він обійняв Ірену за плече за плече і повів за собою.