Розділ 11.

Після того, як Софія розповіла свою версію, між нею, Емілією та Георгієм запанувала напружена тиша. Зрада, яку Емілія щойно пережила, була надто свіжою, щоб одразу прийняти руку допомоги від подруги. Але вона бачила, як обличчя Софії змінилося — на ньому був щирий страх, який свідчив про те, що Віра дійсно є небезпечною. Емілія розуміла, що зараз їм потрібно об'єднати зусилля, щоб протистояти справжній загрозі.
"Нам потрібно поговорити, — сказала Емілія, її голос був спокійним і твердим. — Але не тут".
Георгій відвіз Емілію до її квартири. Вони сіли у вітальні, а він, дивлячись на неї, не міг відвести очей. Вона сиділа на дивані, її довге волосся спадало на плечі, а обличчя, хоч і було блідим від пережитого, все ще залишалося надзвичайно гарним. Він згадав, як уперше побачив її в кінотеатрі, як його серце завмерло від її краси, як він не міг відірвати від неї погляду.
Зараз він дивився на неї, і його серце шалено калатало. Він закохався в неї з першого погляду, з першого поцілунку. Він покохав її за її розум, її силу, її вразливість. Він розумів, що вона була його долею.
Георгій повільно підійшов до неї і сів поруч. Він обережно взяв її руки у свої і подивився їй в очі. "Еміліє, — прошепотів він. — Я хочу, щоб ти знала, що я кохаю тебе. Я кохаю тебе так сильно, як ніколи нікого не кохав. Я готовий до всього, що на нас чекає, але я хочу пройти цей шлях разом з тобою".
Емілія подивилася на нього, і в її очах були сльози. Вона не могла повірити, що її життя, яке було таким спокійним, змінилося так швидко. Вона знайшла кохання, але разом з ним прийшла і небезпека. Вона любила Георгія, але її серце було сповнене сумнівів. Чи справді вона може бути щасливою з ним? Чи зможе вона пробачити йому його минуле? Чи зможе вона довіряти йому, коли навколо них стільки ворогів?
Вона розуміла, що це не просто сумніви, а її страх. Вона боялася, що її щастя буде недовгим, що його зруйнують. Вона боялася, що її кохання до Георгія буде її найслабшим місцем, і що Віра це використає проти них.
Георгій, помітивши її сльози, обережно обійняв її. Він не запитував, що її турбує. Він просто був поруч, даючи їй зрозуміти, що вона не сама.
"Я знаю, що тобі важко, — прошепотів він. — Але я буду поруч. Я буду тебе захищати. І я не дозволю, щоб хтось нас розлучив".
Емілія притулилася до нього, і її душа була сповнена сумішшю почуттів. З одного боку, вона відчувала тепло і захист, а з іншого — невимовний страх. Вона любила Георгія!