Розділ 10.2

Емілія стояла на порозі, а в її очах були сльози. Георгій дивився на неї, і його серце шалено калатало. Він зрозумів, що його найстрашніший кошмар став реальністю. Він встав і повільно підійшов до неї.
"Еміліє, – прошепотів він, і його голос тремтів. – Я... я все тобі поясню. Це... це не те, що ти думаєш".
Вона зайшла всередину і зачинила двері, але не зводила з нього очей. Її погляд був сповнений болю, розчарування і нерозуміння.
"Я не хочу нічого слухати, – сказала вона, і її голос тремтів. – Я знаю, що сталося. Мені розповіла Віра. Вона розповіла мені про Павла. Вона розповіла мені про ту ніч. І вона розповіла мені, що ти втік, залишивши його помирати".
Георгій відчув, як його кров закипає. Віра. Вона таки зробила це. Вона розповіла їй все.
"Еміліє, це неправда, – сказав він. – Це не те, що ти думаєш. Я... я все тобі поясню. Просто дай мені шанс".
Він почав розповідати їй про ту ніч, про Павла, про сварку, про нещасний випадок. Він розповів їй, як він намагався відмовити Павла від поїздки, як він забрав у нього ключі. Він розповів їй, як він впав, як Павло вдарився головою об бордюр. Він розповів їй про свою паніку, про свій страх, про своє рішення втекти.
Емілія слухала його, і її сльози текли по щоках. Вона бачила біль у його очах, вона відчувала його відчай. Вона розуміла, що він не бреше. Вона розуміла, що він не хотів цього.
"Я... я не знала, – прошепотіла вона, і її голос тремтів. – Я не знала, що так сталося. Але... ти залишив його. Ти втік. Ти збрехав".
"Я знаю, – сказав він, і його голос був сповнений жалю. – Я знаю, що я зробив помилку. Я знаю, що я збрехав. Але я не міг інакше. Я був наляканий. Я був молодий. Я... я не знав, що робити".
Емілія здригнулася. Вона не знала, що робити. Її серце було сповнене болю, але також і співчуття. Вона розуміла, що Георгій не був монстром. Він був людиною, яка зробила помилку. Але чи могла вона пробачити йому?
"Еміліє, – сказав він, підходячи до неї. – Я знаю, що я не маю права просити тебе про прощення. Але я кохаю тебе. І я не можу жити без тебе. Я не можу жити в брехні. Я хочу бути з тобою. Я хочу бути чесним з тобою. Я хочу, щоб ти знала все про мене. І я... я готовий понести покарання за свій вчинок. Я готовий піти в поліцію і розповісти все, якщо ти цього хочеш".
Вона подивилася на нього, і її очі були сповнені сліз. Вона не знала, що робити. Її серце розривалося на частини. Вона кохала його. Але вона також не могла пробачити йому його минуле.