Розділ 10.

Слова Віри відлунювалися в голові Георгія, немов зловісний дзвін. Він сидів у своїй машині, припаркованій на узбіччі дороги, і його руки тремтіли на кермі. Свідомість немов занурилася в глибоку, чорну безодню, що повернула його в ту страшну ніч, яку він відчайдушно намагався забути.
Спогад тієї ночі
Це було п'ять років тому. Він, молодий і амбітний бізнесмен, тільки-но починав свою кар'єру. Одного вечора, після важких, але успішних переговорів, він відзначав перемогу зі своїм колегою, Павлом. Вони були друзями з дитинства, ділили мрії та плани на майбутнє. Але Павло, на відміну від Георгія, був легковажним. Він часто вживав алкоголь і любив ризикувати.
Тієї ночі, після кількох келихів шампанського, Павло вирішив поїхати додому. Георгій, намагаючись відмовити його, забрав у нього ключі від машини. Але Павло був розлючений. Між ними спалахнула сварка, і Павло, намагаючись відібрати ключі, сильно штовхнув Георгія. Той, втративши рівновагу, впав, а Павло, не розрахувавши сили, вдарився головою об бордюр. Усього одна мить — і тиша. Георгій підбіг до нього, але було запізно. Павло був мертвий.
Паніка охопила Георгія. Він не знав, що робити. Його кар'єра, його життя, його мрії — усе могло зруйнуватися. Він вирішив не викликати поліцію. Він відвіз тіло Павла до його машини, відчинив двері й залишив його на сидінні, а ключі кинув на сидіння поруч. Він поїхав. Він втік, залишивши друга помирати. Він думав, що ніхто ніколи не дізнається про це. Він думав, що зможе забути.
Жахливе усвідомлення
Георгій здригнувся, повертаючись до реальності. У нього не було вибору. Він був винен. Він вбив Павла. Не навмисно, але вбив. І тепер про це знала Віра.
Він згадав, як Віра завжди була поруч. Як вона завжди знала про нього все. Як вона завжди підтримувала його. Він думав, що вона робить це з любові. Але тепер він розумів: вона робила це з іншої причини. Вона знала про його таємницю. Вона знала, що він вбивця. І вона використовувала це, щоб утримувати його поруч.
Він відчував, як його серце розривається. Він не міг повірити, що Віра була такою жорстокою. Вона не просто кохала його. Вона маніпулювала ним. Вона грала з ним, як з маріонеткою.
Що робити далі
Георгій зрозумів, що він не може дозволити, щоб це сталося. Він не міг дозволити, щоб Віра зруйнувала його життя. Він не міг дозволити, щоб вона зруйнувала життя Емілії.
Він увімкнув двигун і рушив. Він знав, що повинен щось зробити. Він знав, що повинен захистити Емілію, навіть якщо це означає, що він повинен буде відкрити їй свою найстрашнішу таємницю.
Він вирішив, що розповість Емілії все. Він розповість їй про Павла. Він розповість їй про ту ніч. Він розповість їй про Віру. Він не хотів, щоб вона дізналася правду від когось іншого. Він хотів, щоб вона дізналася її від нього.
Георгій розумів, що це може зруйнувати їхні стосунки. Але він також розумів, що він не може жити в брехні. Він кохав Емілію. І він не міг дозволити, щоб його минуле зруйнувало їхнє майбутнє.