Розділ 9.2

Слова Віри пролунали як вирок. Георгій відчував, як уся його кров закипає від гніву. Він дивився на неї, і в його очах була злість, яку він ніколи не відчував. Він був упевнений, що він знав її, але він помилявся. Віра, жінка, яку він кохав, виявилася холоднокровною маніпуляторкою, яка не зупиниться ні перед чим, щоб отримати те, що вона хоче.
"Віро, – сказав він, і його голос був низьким, але небезпечним. – Я ніколи не повернуся до тебе. Я кохаю іншу жінку. Я кохаю Емілію. І я не дозволю, щоб ти її залякувала. Я не дозволю, щоб ти заважала нашому щастю".
Віра засміялася. "О, ти справді так думаєш? – сказала вона. – Ти справді думаєш, що вона залишиться з тобою, коли дізнається всю правду про тебе? Ти справді думаєш, що вона залишиться з тобою, коли дізнається, хто ти насправді?"
Георгій застиг. Його серце почало шалено калатати. "Про що ти говориш?" – запитав він.
"Я говорю про те, що ти не такий, яким здаєшся, – сказала вона, і її очі були сповнені тріумфу. – Ти думаєш, що ти успішний бізнесмен? Ти думаєш, що ти чесний? Ти думаєш, що ти хороший?"
Георгій відчував, як його тіло тремтить. Він не міг зрозуміти, про що вона говорить.
"Віро, досить, – сказав він. – Я не буду слухати твоїх брудних ігор".
"Ти будеш, – відповіла вона, і її голос був сповнений отрути. – Я знаю, що ти брешеш. Я знаю, що ти приховуєш. Я знаю, що ти... вбивця".
Георгій здригнувся. Він подивився на неї, і його обличчя стало білим. "Ти божевільна", – прошепотів він.
"Ні, я не божевільна, – сказала вона. – Я знаю все. Я знаю, що сталося в ту ніч. Я знаю, що ти був з тим чоловіком. Я знаю, що ти його вбив. І я знаю, що ти приховуєш це".
Георгій не міг повірити. Його найстрашніша таємниця, його найбільший страх, його найбільший біль... тепер був у руках цієї жінки.
"Як ти дізналася?" – запитав він.
"Я завжди знала, – сказала вона. – Я завжди була поруч. Я завжди знала про тебе все. І тепер я використаю це проти тебе. Я розповім Емілії правду. Я розповім їй, хто ти насправді. І я... я подивлюся, як вона тебе кине".
Георгій відчував, як його серце розривається. Він не міг дозволити, щоб це сталося. Він не міг дозволити, щоб Емілія дізналася правду. Він не міг дозволити, щоб вона злякалася його, щоб вона зненавиділа його. Він не міг дозволити, щоб вона покинула його.
Він піднявся, його руки стиснулися в кулаки. Він дивився на Віру, і в його очах була злість, яка перетворилася на відчай. Він знав, що він повинен щось зробити. Він повинен був захистити Емілію. Він повинен був захистити себе. Георгій затих в роздумах:Чи він розповідати Емілії правду самому та як зупинити Віру? І як Емілія відреагує, коли дізнається правду?