Розділ 9.

Після відвертої розмови з Емілією та її щирого зізнання, Георгій відчув, як його серце наповнюється теплом. Він не лише пробачив їй її маленький обман, але й зрозумів, що це лише посилило його почуття. Він бачив у цьому її вразливість, її страх втратити все, над чим вона так наполегливо працювала. А ще він бачив у цьому її довіру до нього, і це було для нього найціннішим.
Коли Емілія розповіла йому про Софію, його спокій змінився на холодний гнів. Він не міг повірити, що подруга, якій Емілія довіряла, могла так підло вчинити. Він пообіцяв Емілії, що розбереться з цією ситуацією і не дозволить, щоб Софія завдала їм ще більше болю.
Того ж вечора Георгій звернувся до Станіслава, приватного детектива. Він попросив його ще раз перевірити Віру, його колишню дівчину. Хоча він не вірив, що вона здатна на таку підлість, але інтуїція підказувала, що щось тут не так. Він попросив Станіслава перевірити її алібі, її зв'язки, її діяльність.
Наступного дня Станіслав зателефонував Георгію, і його голос був сповнений здивування. "Георгію, я маю дещо вам сказати. Ви не повірите, але... я знайшов дещо, що може вас здивувати. Це стосується вашої колишньої, Віри".
"Що сталося?" – запитав Георгій, його серце почало битися швидше.
"Ви знаєте, що Віра, ваша колишня, була не такою, якою ви її вважали, – сказав Станіслав. – Вона не була ні успішною бізнес-леді, ні впливовою. Все, що вона робила, було лише прикриттям. Вона... вона працювала на благодійний фонд, що займався допомогою дітям-сиротам".
Георгій був приголомшений. Він не міг повірити. Віра? Благодійний фонд?
"Я не розумію, – сказав він. – Вона завжди говорила про бізнес, про гроші, про вплив".
"Це було її прикриття, – пояснив Станіслав. – Вона не хотіла, щоб хтось знав про її справжню діяльність. Вона боялася, що хтось може скористатися цим, щоб нашкодити їй. І вона... вона робила все, щоб захистити себе".
Георгій замислився. Він згадав, як Віра завжди була самостійною, як вона завжди уникала розмов про свою сім'ю, про своє минуле. Це було все, що він знав про неї. Але тепер він розумів: вона приховувала свою справжню сутність, щоб захистити себе.
"Але що вона хотіла від мене?" – запитав він.
"Вона не хотіла від вас нічого, – відповів Станіслав. – Вона хотіла, щоб ви були щасливими. Вона кохає вас, Георгію. І вона знала, що ви не будете щасливі з нею. Вона хотіла, щоб ви знайшли своє щастя з іншою жінкою".
Георгій був приголомшений. Він не міг повірити, що Віра, яку він вважав егоїстичною та амбітною, виявилася такою. Вона була не такою, якою він її вважав. Вона була доброю, чутливою, і вона кохала його.
"Але... чому вона так себе поводила?" – запитав він. – "Чому вона була такою жорстокою?"
"Вона була зла на себе, – пояснив Станіслав. – Вона була зла на себе за те, що не змогла вам відкритися. Вона була зла на себе за те, що не змогла сказати вам правду. І вона хотіла, щоб ви зрозуміли, що вона – не та, яку ви вважали".
Георгій поклав слухавку, і його серце було сповнене жалю. Він зрозумів, що він зробив помилку. Він не дав Вірі шансу відкритися, а вона не наважилася йому довіритися. Але тепер, коли він знав правду, він відчував, що повинен їй допомогти. Він повинен був їй подякувати за все.