Розділ 5.4

Повертаючись додому, Емілія сиділа в таксі поруч із Георгієм, але відстань між ними, що колись здавалася нездоланною, тепер зникла. Її рука лежала в його долоні, і вона відчувала тепло, яке розливалося по всьому тілу. Вона не могла перестати посміхатися. В її голові все ще лунали його слова: «Я кохаю вас. З першого поцілунку в темряві». Ці слова були бальзамом для її душі, і вона розуміла, що її життя змінилося назавжди.
Коли таксі зупинилося біля її будинку, Емілія не хотіла відпускати його. Георгій вийшов і відчинив перед нею двері, допомагаючи вийти. Він провів її до самого під'їзду, і вони зупинилися, дивлячись одне на одного.
"Я... я не знаю, що сказати", – прошепотіла вона, її обличчя знову почервоніло. – "Це... це все так несподівано".
"Я знаю, – відповів він, посміхаючись. – Але це справді. Я не міг більше цього приховувати. І я не хочу, щоб ви знову відштовхнули мене".
Емілія похитала головою. "Я ніколи більше не буду цього робити. Я просто... боялася".
"Чого ви боялися?" – запитав він, обережно торкаючись її обличчя.
"Я боялася, що це завадить нашій роботі. Що це буде неправильно. Але я помилялася. І я дуже рада, що ви знайшли мене".
Георгій знову поцілував її, і цей поцілунок був ще глибшим і пристраснішим, ніж перший. Він тримав її, ніби вона була найціннішим скарбом у світі.
Повернувшись додому, Емілія довго не могла заснути. Вона сиділа на ліжку, притуливши долоні до палаючих щік, і згадувала кожну мить того вечора. Слова Георгія, його погляд, його дотики, його поцілунки. Вона відчувала, що її життя почалося заново, що нарешті її серце знайшло свій дім. Вона зрозуміла, що її страхи були безпідставними, що вона не повинна була приховувати свої почуття. Вона була щасливою. Вона була коханою. І вона знала, що це лише початок.
Тим часом, у своєму номері, Георгій теж не міг заснути. Він ходив по кімнаті, згадуючи кожну мить їхньої розмови, їхні поцілунки. Він був сповнений рішучості. Він знав, що тепер, коли вони відкрили свої почуття, їх чекає багато викликів. Він повинен був знайти спосіб, як поєднати роботу та кохання, не шкодячи ані тому, ані іншому. Він знав, що це буде непросто, але він був готовий до всього. Адже він знайшов її – жінку, чий поцілунок у темряві залишив слід у його серці. І він не дозволить, щоб вона знову зникла.
Обидва герої, розділені лише кількома стінами, але об'єднані почуттями, думали одне про одного, готуючись до нового дня, який мав стати початком їхньої історії.