Частина 18. Допомога Елгара або як зробити гірше

Елгар вирішив, що він може допомогти Марті та Лоріану зблизитися. Він прийшов до Марти з планом.

- Марто, - сказав він. - Я хочу допомогти тобі згадати.

- Як? - запитала вона.

- Я влаштую вам побачення, - сказав він. - Ти і Лоріан. На даху. Під зірками.

- Побачення? - перепитала вона. - З ним?

- Так, - сказав він. - Це допоможе тобі згадати.

Вона замислилася.

- Добре, - сказала вона. - Я спробую.

Елгар влаштував усе. Він прикрасив дах квітами, свічками та м'якими подушками. Він запросив Лоріана й сказав йому чекати на Марту.

Марта піднялася на дах. Вона побачила Лоріана, який стояв у центрі, оточений свічками.

- Привіт, - сказала вона.

- Привіт, - відповів він.

Вона підійшла до нього. Він не наближався, чекаючи, поки вона зробить перший крок.

- Це красиво, - сказала вона.

- Це Елгар, - сказав він. - Він намагається допомогти.

- Я знаю, - сказала вона. - Він добрий.

Вони стояли мовчки. Потім Марта зробила крок до нього.

Лоріан посміхнувся.

- Ти наближаєшся, - сказав він.

- Я намагаюся, - сказала вона.

Він простягнув руку. Вона взяла її.

І раптом - дах обвалився.

Вони впали вниз, у кімнату Елгара, який сидів на ліжку й читав книгу.

- Що сталося? - вигукнув Елгар.

- Ти забув зміцнити дах! - крикнув Лоріан.

- Я думав, що він міцний! - виправдовувався Елгар.

Марта лежала на купі сміття, тримаючи Лоріана за руку.

- Це було... несподівано, - сказала вона.

- Пробач, - сказав Лоріан. - Я не хотів, щоб це сталося.

Вона засміялася.

- Це смішно, - сказала вона. - Я не пам'ятаю, коли востаннє сміялася.

Він усміхнувся.

- Я радий, що ти смієшся.

Вони підвелися, обтрусили пил і вийшли з кімнати.

Елгар залишився сидіти, дивлячись на дірку в стелі.

- Я зробив гірше, - прошепотів він. - Я завжди роблю гірше.