Частина 16. Марта на заняттях (або як вона створила метеликів)

Марта вирішила піти на заняття. Вона не пам'ятала, які в неї предмети, але вона знайшла розклад і вирішила спробувати.

Першим заняттям була бойова магія. Вона зайшла до аудиторії й сіла в першому ряду.

Студенти зашепотілися.

- Вона прийшла, - сказав хтось.

- Вона не пам'ятає нічого, - сказав інший.

- Бідолашна.

Марта почула це, але не звернула уваги. Вона вирішила зосередитися на занятті.

Викладач - високий дракон із зеленою лускою на ім'я Магнус - подивився на неї.

- Марто, - сказав він. - Ти прийшла.

- Так, - сказала вона. - Я хочу навчитися.

- Добре, - сказав він. - Сьогодні ми будемо відпрацьовувати захисні закляття.

Вона спробувала. Вона підняла руки, зосередилася й випустила магію.

Замість захисного бар'єра вона створила стадо метеликів.

Рожевих метеликів.

Вони літали по аудиторії, сідали на голови студентів і світилися в темряві.

Студенти засміялися.

- Це мило! - сказав хтось.

- Я хочу такого! - сказав інший.

Марта почервоніла.

- Це... це не те, що я хотіла, - сказала вона.

- Це мило, - сказав Магнус. - Але ми відпрацьовуємо захист, а не метеликів.

- Я спробую ще раз, - сказала вона.

Вона спробувала знову. Цього разу вона створила феєрверк.

Яскравий, гучний, кольоровий.

Студенти зааплодували.

Магнус зітхнув.

- Марто, - сказав він. - Ти - відьма. Ти можеш усе. Але спробуй зосередитися.

Вона спробувала втретє. Цього разу вона створила маленького дракончика, який літав по аудиторії й пищав.

- Це... це Елгар? - запитав хтось із студентів.

- Ні, - сказала Марта. - Це просто... дракончик.

Дракончик сів на голову Магнуса й почав пищати.

Магнус зняв його й поставив на стіл.

- Марто, - сказав він. - Ти - чудова відьма. Але, можливо, тобі варто відпочити.

Вона кивнула й вийшла з аудиторії.

Студенти дивилися їй услід.

- Вона сумує, - сказав хтось.

- Вона не пам'ятає, як бути щасливою, - сказав інший.

- Ми маємо допомогти їй.

Але ніхто не знав, як.

***

Елгар знайшов Марту в коридорі. Вона виглядала засмученою.

- Марто! - вигукнув він.  Що сталося?

- Я не можу контролювати свою магію, - сказала вона. - Я створюю метеликів, феєрверки, дракончиків... але не те, що потрібно.

- Це нормально, - сказав Елгар. - Ти просто хвилюєшся. Я допоможу тобі.

- Ти?

- Так, - сказав він. - Я - рубіновий дракон. Я знаю, як контролювати магію.

Вона глянула на нього з надією.

- Добре, - сказала вона. - Спробуй.

Елгар вирішив показати їй, як це робиться. Він підняв руки, зосередився й випустив магію.

Замість захисного бар'єра він створив фонтан з газованою водою.

Вода бризнула в усі боки, заливаючи все навколо.

Марта стояла мокра, дивлячись на нього.

- Елгаре, - сказала вона. - Ти теж не вмієш контролювати магію.

- Я... я просто хотів показати тобі, що помилятися - це нормально, - сказав він.

Вона засміялася.

- Ти неймовірний, Елгаре.

Він почервонів.

- Я просто хочу допомогти.

- Ти допомагаєш, - сказала вона. - Ти робиш мене щасливою.

Він посміхнувся.

- Я радий.

Вони вийшли з коридору, залишивши після себе фонтан.

Студенти, які спостерігали за цим, зашепотілися.

- Вона сміється, - сказав хтось.

- Елгар зробив її щасливою.

- Він герой.

Елгар почув це й почервонів ще дужче.