Частина 11. Початок підготовки

Наступного дня почалася підготовка.

Заняття проходили у спеціальній лабораторії - підземній, захищеній багатьма шарами магічних бар'єрів. Тут не було вікон, тільки кам'яні стіни, вкриті рунами, і величезний кристал у центрі, який акумулював магічну енергію.

Марта стояла в центрі лабораторії. Навколо неї стояли Лоріан, Кріспін, Агата Мудра та ще кілька викладачів. Вони дивилися на неї з очікуванням.

- Сьогодні ми почнемо з основ, - сказав Лоріан. - Ти маєш навчитися контролювати свою силу. Вона в тобі є, але ти не знаєш, як нею користуватися.

- Я знаю, як користуватися магією, - заперечила Марта. - Я відьма. Я чищу труби, виганяю привидів...

- Це дрібна магія, - перервав її Кріспін. - А твоя справжня сила - набагато могутніша. Вона може знищити ціле місто. Або врятувати його. Але без контролю вона знищить тебе саму.

Марта відчула, як холод пробігає по спині.

- І що мені робити?

- Розслабитися, - сказала Агата. - І дозволити магії текти через тебе. Не намагайся контролювати її. Просто будь.

Марта заплющила очі. Вона глибоко вдихнула й спробувала розслабитися. Але думки крутилися в голові: портал, тіні, три тижні, Лоріан...

Вона відкрила очі.

- Я не можу, - сказала вона. - Я занадто напружена.

- Це нормально, - сказав Лоріан, підходячи до неї. - Дозволь мені допомогти.

Він взяв її руки в свої. Його долоні були теплими, сильними, впевненими.

- Заплющ очі, - сказав він тихо. - І слухай мій голос.

Марта заплющила очі. Вона відчула, як його тепло передається їй, як заспокоює, як наповнює її чимось новим.

- Уяви, що ти - дерево, - сказав Лоріан. - Твоє коріння йде глибоко в землю. Воно живиться силою, яка тече крізь тебе. Воно росте, стає сильнішим. Ти не борешся з вітром - ти гнешся, але не ламаєшся.

Марта відчула, як магія піднімається зсередини. Вона була теплою, м'якою, ніжною. Вона не боролася з нею - вона дозволила їй текти.

- Добре, - прошепотів Лоріан. - Тепер відкрий очі.

Марта розплющила очі.

Навколо неї сяяло золоте світло. Воно було м'яким, теплим, заспокійливим. Вона відчула, як наповнює її, як робить сильнішою.

- Я зробила це, - прошепотіла вона.

- Ти зробила це, - підтвердив Лоріан. - Ти - неймовірна.

Вона всміхнулася. Вперше за довгий час - щиро, вільно, без страху.