7

В суботу ввечері всі звіти були готові. Перший етап роботи завершено. З понеділка має прибути інша бригада робітників, тому багато хто покинув територію маєтку. Здавалося, що в гостьовому домику залишилося двоє-троє людей на чолі з Семеновичем. Стало тихо. А Алекс гарно підмітив, що його маєток гарне місце для відпочинку. Тут спокійно і затишно.

    Надворі сутеніло. Спека спала. Я не хотіла залишатися в кімнаті, тому вийшла прогулятися територією. Ввечері тут своя атмосфера. Зі смаком підібрано оформлення освітлення подвір’я і алей. Територія закрита для посторонніх. Я не наважувалася вечорами гуляти, коли були робітники, а сьогодні можна прогуляти хоч до ранку, все одно завтра вихідний. Алекс так і не сказав, о котрій поїдемо в місто, але беручи до уваги той факт, що сьогодні субота, а він власник нічного клубу, то поїздка не буде раніше 10. Він швидше не прокинеться.

     Я забрала ноутбук і документи з альтанки в кімнату. Тепер тут і сліду від мене не залишилося. Дивно, я ще кілька днів тому навіть не підозрювала про існування цього маєтку, а тепер тут живу, хай навіть тимчасово. Як це: мати гроші,  бізнес, маєток і бути таким самотнім? Можливо тому Алекс такий злий і хамовитий, бо самотній? Або тому і самотній, що злий і хамовитий! Та яка самотність з такою кількістю друзів і дівчат! Але, здається, вірних друзів не багато або й зовсім нема, суто бізнес, а дівчата - на одну ніч. Не вірю, що жодна з тих, хто побував у його ліжку, не хотіла б стати господинею цього маєтку. Цієї золотої клітки, в яку запроторить злобний Алекс. По-іншому він не вміє. 

    Я вже тиждень тут, але навіть не знаю, де його кімната. Напевно, нагорі. Довгий коридор з великою кількістю дверей зовсім не манить мене, досить щоночі уві сні гуляти по такому. Та й який барліг холостяка-гульвіси? Все зі смаком підібрано і прибрано руками покоївок. Цікавість до кімнати Алекса росла, але йти шукати його пристанище бажання не було. Я оглянула вікна другого поверху, які майже не світилися. Десь велика родина тулиться у маленькій квартирі, а тут один зеленоокий хам живе у таких хоромах. Де справедливість? 

     Я обернулася і побачила світло у вікні майстерні. Дивно. Хто б то міг бути. Я тихенько підійшла ближче. Почулася музика. Спокійна, не дуже голосно. Крізь вікно погано видно. Сумніваюся, що хтось чужий пробрався у майстерню, увімкнув світло і слухає музику. Я підійшла до дверей і легенько їх привідкрила. Вони по-зрадницьки рипнули. Я переступила поріг, але тут переді мною постав Алекс. Він був у білій майці та синіх джинсах. Волосся розкуйовджене, а на одязі і руках фарба.

• Чого тобі? - злобно запитав він.
• Побачила світло, почула музику, - відповіла і стала в порозі, бо далі мене Алекс не пускав, заступивши своїм тілом кімнату.
• А якби тут був хтось чужий?
• Територія приватна, огороджена і під охороною…
• Наївно так думати.
• Ти малюєш?
• Пишу.
• Але фарба…
• Картини пишуть, а не малюють.
• Не тупа, знаю.
• Можна подивитися?
• Сюди і в мою кімнату дозволено заходити лише мені і Люсі.
• Ага, і сотні дівчатам, з якими ти спав, - не знаю для чого я це випалила, але Алекса це зачепило.
• Для цього в мене є інші кімнати.
• Оооо, містер Крістіан Грей, - все я, напевно, нарвалася.

    Алекс здивовано на мене поглянув, вимкнув світло, виштовхав мене надвір і зачинив за нами двері. 

• Йому до мене далеко, - відповів Алекс, беручи мене за плече, щоб я прямувала у маєток.
• Не бійся, я підписала договір, коли їхала сюди, - продовжувала жартувати я.
• Це договір з Віктором.
• Це договір про моє тимчасове проживання тут.
• Крісто, ти передивилася фільмів чи начиталася романів?
• Трохи того, трохи того, - відповіла я, йдучи під тиском Алексової руки до маєтку.
• Чи тобі нормального “Крістіана Грея” не хватає? 

   І що тут відповісти. Ми самі на алеї, на вулиці темно, а він мене таке питає. Та я, напевно, і десяту частину того не пережила, що пережив Алекс. Треба спригувати з теми.

• А може ти і сам Крістіан Грей у жіночій подобі? - жартував Алекс, зупинившись і поглянувши мені прямо в очі.
• Я не хочу в кімнату, - перевела я тему, обриваючи погляд. - Мені скучно.
• Пропонуєш зайнятися чимось цікавим?
• Ага, пограти в монополію, - віджартувалась я і попрямувала до басейну.
• Досить з мене монополії в житті.
• Не всім так пощастило мати мережу закладів.
• З неба не впало.
• Можливо.
• Надумала скупатися?
• Я не вмію плавати. Забув?
• Тут не глибоко.
• Все одно.
• А мені здалося б, - відповів Алекс і почав роздягатися.
• Що ти робиш?
• Йду плавати. Заодно фарбу змию. 
• У басейні?
• Він періодично чиститься. Мені можна, - відповів Алекс і пірнув у басейн.

    Я сіла на край, роззулася і опустила ноги у воду. Алекс кілька разів проплив у дві сторони і почав наближатися до мене.

• Навіть не думай, - попередила я.
• І що ти зробиш?
• Закричу.
• Не допоможе, - відповів Алекс, наближаючись до мене. 

     Його мокре тіло у світлі ліхтарів та підсвітці басейну здавалося ідеальним. Не здавалося, а так і було. Він підплив до мене, став на ноги, вода йому була по груди. Алекс простягнув мені руку.

• Не бійся, вода тепла.
• Хіба я в купальнику?
• Роздягайся.
• Не дочекаєшся.
• Я тобі дозволю залізти у воду у майці і шортах.
• Мені не потрібен твій дозвіл.
• Довірся мені.