ГЛАВА XXXV «ПОПРОЩАТИСЯ З МИНУЛИМ»

Минуло два тижні з моменту показу. Той вечір… Багато чого змінив. Він поклав край старому та розпочав нове. Вони більше не грали в жмурки, не прикидалися байдужими. Просто були разом. Відверто. Без ігор …Можливо, лише трішки.

Сонячне проміння, що било з вікна, полоскотало очі. Влада перевернулася на інший бік, незадоволено мружачись від яскравого світла. Дівчина розплющила очі, все ще борючись зі світлом. Поряд обличчям до неї лежав Амір. Він ще спав. Залюблено вивчаючи його розслаблене лице, Влада думала: «Щоб мені раніше хто казав, що я з ним прокидатимуся… Під розстрілом би не повірила».

Дівчина ще деякий час полежала, сподіваючись, що, можливо, засне, адже година була ще рання. Проте, відчуваючи, що сонливість повністю покинула її, Влада пішла вмиватись.

Привівши себе в порядок, вона цілеспрямовано направилась на кухню, готувати сніданок. Цей будинок вже давно не був чужим для неї, проте готувати на цій кухні довелося лише нещодавно. Заклавши волосся крабиком, дівчина увімкнула серіал, на який її підсадив Амір, та прийнялася до роботи.

Вчора, будучи разом в магазині, Амір говорив, що давно хотів поїсти пасти. Спеціально для цього вони вчора купили курячого філе та сиру. Влада вирішила не тягнути і приготувати її уже. Дівчина, поставивши відварюватись макарони, почала нарізати філе, паралельно зацікавлено подивляючись в телефон, де був увімкнений фільм.

Час від часу вона зависала за серіалом, тому її заняття займало набагато більше часу. Тим не менш, Влада уже встигла порізати майже все м’ясо, коли раптом хтось ніжно обійняв її за талію зі спини, прошепотівши на вухо оксамитовим голосом:

-Чим моя володарка вже зранку та й чим раніш займається? Доброго ранку.

Відчувати його долоні на своїй талії вже давно перестало дратувати, навпаки – це було неймовірно бажаним. Дівчина повернула голову до нього, після чого вони коротко поцілувалися.

-Мені не спиться. Сніданок готую.

Амір оглянув стільницю, мило засміявшись:

-Пасту? На сніданок?

-То й що?

-Та нічого. І серіал без мене дивишся?

-Це та сама серія. Я вчора, коли ми дивилися, задрімала.

Хлопець коротко усміхнувся, обійнявши її міцніше. Він зарився носом у її волосся, повільно захитуючи її. Дівчина і собі притулила голову до його плеча, проте руки все ж тримала витягненими над стільницею, адже ті були жирними від м’яса.

Після того вечора їхні стосунки кардинально змінилися. Зірваний бар’єр, якась уявна, формальна заборона після свого зникнення відкрила в них одне для одного багато чого нового. В стосунках Амір виявився неймовірно ніжним, уважним та відданим. Він не обділяв її ласкою, підтримував та допомагав. Ну і підколював. Зрідка.

Влада теж змінилася, навіть самій для себе їй це було дивним. Вона вперше за довгий час хотіла зробити комусь приємно, догодити, або ж просто тепло обійняти. Дівчина навіть помітила, що стала частіше посміхатись.

Амір взяв її за підборіддя, розвернувши її голову до себе, та знову поцілував. М’яко, ніжно, проте з легкою пристрастю. Влада піддалася йому, солодко заплющивши очі. Розімкнувши губи, вони ще деякий час дивилися одне на одного, аж поки обоє не почали задоволено посміхатися. Кокетно схилившо голову, дівчина мовила:

-Що?

Хлопець поцілував її в шию, відповівши:

-Люблю тебе.

-І я тебе, - вона грайливо додала: баран.

Амір засміявся, неохоче відпустивши її зі словами:

-Тобі допомогти?

Вона окинула стільницю поглядом, а потім промовила:

-Наріж онде тут для салату все.

Хлопець дістав ножа з шухляди, прийнявшись до роботи. Невдовзі він мовив:

-Сьогодні увечері зйомка.

Дівчина глянула на нього, здивовано запитавши:

-Сьогодні? А хіба не завтра?

Амір, сам будучи незадоволений цим, цокнув язиком, відповівши:

-У Сторожука дедлайни горять.

Тиждень як Влада влаштувалася в Монотайп на посаду, яку раніше обіймала Вероніка. Сергій Сергійович та увесь колектив доволі тепло прийняв її, тим паче знаючи, що це Амірова дівчина. Тепер вже точно. Робота виявилася дотичною до її фаху, тому їй не було надто складно, беручи до уваги, що це було нове робоче місце та колектив. Тут вона уже встигла заробити авторитет і повагу принаймні перед Сергієм Сергійовичем.

Щодо Фактуму Влада ще не написала заяву на звільнення. Вона ще ходила туди кілька днів тому, проте тепер і зовсім не з’являлася, відмахуючись тим, що захворіла. Сьогодні дівчина збиралася написати заяву на звільнення.

Обдумуючи це все, Влада запитала:

-А на котру годину? Я ще ж у Фактум мала йти…

-Виїдемо раніше. Головне – на зйомку не спізнитись.

Дівчина характерно цокнула язиком. Нещодавно Сергій Сергійович загикнувся за те, що думає над тим, аби зробити Аміра головним обличчям бренду. Відтепер парубок намагався вкладатися в роботу по повній.

Після сніданку, прибравши кухню, вони повернулися до спальні. Вмостившись поряд одне з одним, увімкнули той самий серіал, який почали нещодавно дивитися.

Після години перегляду, поставивши серію на останніх секундах на паузу, Влада солодко потягнулася. Амір, що лежав поряд, притягнув її до себе, обійнявши. Дівчина усміхнулась, повернувши голову до нього зі словами:

-Пусти.

-Куди ти зібралась? – зарившись носом у її волосся, пробурмотів хлопець.

-Мені бік затерп, я хочу розім’ятися.

Він зітхнув, мовивши:

-І навіть будучи моєю ти знову кудись тікаєш.

З цими словами парубок відпустив її, проте одразу звівся та, спершись на руки, навис над нею, грайливо прошепотівши:

-Зараз я тобі поможу розім’ятись.

Вона впіймала його погляд, одурманливий, звабливий. У такі моменти тепло його тіла будоражило по-особливому: до метеликів у животі, до жару в пальцях. Дівчина прикусила губу, кокетно муркнувши:

-І як же?

Амір не відповів, лиш, задоволено всміхнувшись, владно підхопив її стегна, підсадивши трохи вище. Вона тихо, оксамитно засміялась; вигнулась у поясниці, прилинувши тілом до нього. Вони востаннє перекинулись гарячими поглядами, парубок нахилився ближче, між їхніми обличчями залишилось кілька сантиметрів…