ГЛАВА VIII «МОДЕЛЬ-ІНКОҐНІТО»

У великій конференцзалі, що була облаштована для проведення особливих заходів, розсілися працівники журналістського агентства «Фактум». Влада сіла в самий кінець, подалі від Жанни Аркадіївни та Аліни. Біля неї ж поряд сіла і Катя.

Поки нарада ще не розпочалась, Влада розчаровано думала: «Чомусь, я була наївно кращої думки про неї. Чому я взагалі дозволила собі так думати? Тому що ми час від часу люб'язуємо одна з одною? Або ж…»

Дівчина важко зітхнула. «Чому я взагалі чекаю схвалення, співчуття та розуміння, від оточення? Я ніколи і ні за яких обставин не буду зрозуміла публіці, як і вона мені. Ніхто не знає, і не зрозуміє мене так, як це відчуваю я сама. Тому й сенсу сподіватися на людську чуттєвість немає».

Залишивши філософські міркування, Влада почула, як метушливо-організаційна обстановка навколо із змінилася тишею. Підійнявши очі побачила, як усі вже сиділи на своїх місцях, уважно дивлячись на Жанну Аркадіївну. Дочекавшись повної тиші, начальниця промовила:

-Усім доброго ранку. Є кілька актуальних питань загального характеру, які потрібно обговорити колективно. Саме тому я зібрала вас усіх тут.

«Нагальних питань», - подумки виправила Влада.

Вона перейшла до обговорення якихось організаційних моментів. Вони не надто стосувалися безпосередньо Влади, тому дівчина особливо не вникала в розмову, проте слухала поверхнево.

Нарада просувалася рівномірно та спокійно. Аж поки справа не дійшла до наступного питання:

-…Наступне, - мовила Жанна Аркадіївна, - ми давно не писали статей та відеовипусків з інтерв’ю публічних осіб. Аудиторія розбігається…

-Просто давно не було відповідних заходів у місті та якихось шалених змін у верхівках, - відповів хтось із зали.

-Поганому танцюристові й паркет заважає, - зверхньо кинула начальниця.

На мить навколо зависла тиша, аж коли хтось наважився невпевнено зауважити:

-Ну… Взагалі-то нещодавно у Монотайпі нова модель з’явилась… Амір Волощук, наче. Він уже засвітився на кількох проєктах. Про нього ще ніхто нічого не знімав та не розповідав. Розповсюдити цю сенсацію першими було б хорошим тузом в рукаві…

Влада незрозуміло підійняла брову, машинально прошепотівши:

-Це ще хто?..

Катя, що сиділа поруч, почула це та, повернувшись до колеги, промовила:

-Ти справді ще не чула про нього? Зараз.

Вона дістала телефон, починаючи щось шукати. Невдовзі показала подрузі екран із розгорнутою сторінкою моделі в Інстаграмі.

Влада примружилась, вивчаючи фото молодого парубка, що красувався на знімках у профілі. Раптом вона збагнула: це був той самий, з яким вона вчора зіштовхнулася у коридорі в барі. Той самий, хто нахабно зацілував у провулку. «Так ти у нас, виявляється, модель. Баран», - подумала вона.  

На останні репліки Жанна Аркадіївна лише фиркнула, сказавши:

-Монотайп – це шайка боягузливих анонімів. Вони своїх моделей від журналістів захищають більше, ніж власну честь, - вона зробила паузу, прискіпливо оглядаючи кожного, хто сидів перед нею, - хоча і я не баранів на роботу наймала…

Навколо запало мовчання. Важке та напружене. Проте потім, наче постріл гострої стріли, його прорізав різкий, впевнений голос Жанни Аркадіївни:

-Мені байдуже хто. Я даю кілька тижнів, аби флешка з інтерв’ю Волощука стояла у мене на столі. Щасливчика підвищу в посаді та заробітній платі. Якщо ж ніхто не наважиться – доведеться зробити певні висновки…

Остання фраза змусила деяких працівників переглянутись. Жанна Аркадіївна зібрала свої речі, промовивши:

-Вільні, - вона підійняла погляд в зал, когось вишукуючи, - Соколовська, зайдете до мене.

Влада не нагородила її нічим більшим, ніж стримане кивання.

Повернувшись до свого кабінету, дівчина вирішила не вичікувати, а одразу піти до начальниці. Вона не надто хотіла ділити оточуючий простір з Аліною, а також сидіти в невіданні й думати, що на розумі у Жанни Аркадіївни. Хоча, вона уже здогадувалась…

Підійшовши до дверей її кабінету, Влада, тримаючи в руках папку з роботою, яку намагалася здати ще вчора, постукала в двері. Почувши схвалення, вона зайшла до приміщення, щільно зачиняючи за собою двері. Жанна Аркадіївна сиділа за столом. В попільничці, що стояла на підлозі під стіною, Влада помітила свіжу цигарку. «Значить пані палити на робочому місці можна? За подвійними стандартами можна все…» - подумала дівчина.

Влада зібрано підійшла до столу начальниці, поклавши на нього папку зі словами:

-Ось виконана робота.

Вона хотіла було ще щось додати, проте Жанна Аркадіївна перебила її:

-З запізненням, Соколовська. Ви мали здати її ще вчора.

-Перепрошую, але ви навіть не дали мені договорити, - спокійно мовила дівчина, - я вчора двічі ходила до вашого кабінету в різний час, вас не було, а двері були замкнені.

-Це не моя турбота, - байдуже кинула начальниця, - а якби мені сьогодні терміново знадобилися? Я би тебе по усьому офісу шукала?

Владі не подобалося, як співрозмовниця нівелювала звертанням на «ви».

-А якби вночі замкнуло проводку, сталася пожежа, і увесь офіс з матеріалами згорів? Навіщо загадувати щось про вчорашнє, якщо це вже минуло?

Вона, тримаючи розправленими плечі та припідняту голову, холодно дивилася на начальницю, стараючись тримати себе в руках. Жанна Аркадіївна незадоволено стиснула щелепи, кинувши:

-Не переч мені, - вона зробила паузу, аби перевести тему: чому ти сьогодні запізнилася?

-Затори на дорогах.

-Тебе це не виправдовує. О дев’ятій ранку ти повинна бути на робочому місці.

-Я не можу впливати на рух транспорту в місті.

Жанна Аркадіївна важко зітхнула, промовивши:

-Та хоч стріляйся… Користі з тебе, як з козла молока.

Влада, не терплячи такого роду висловлень. Кінець її брови, що були нахмуреними, сіпнувся уверх.

-Перепрошую?..

-Залиш своє вперте, дитяче его і подивися правді в очі. Ти ще зелена, недосвідчена верховистка. Диплом, певно, купила, еге ж?