ГЛАВА І «НЕЩАСНИЙ “ЗБІГ” ПОДІЙ»

*Україна, Київ, наш час*

Взявши ручку до рук, він, поважно злегка схиливши голову назад, одним рухом руки розписався на одному з аркушів. Потім, відклавши цей папір, перейшов до іншого, зробивши те ж саме. Після, поклавши пальці на стопку документів, підсунув їх до співрозмовника, що сидів навпроти нього.

Емоції були неймовірними. І щось схоже на мандраж, і тріумф, і передсмак майбутнього успіху. Цей контракт віщував неймовірні звершення, тож, ставлячи підписи на цих дорогоцінних паперах, серце калатало, неначе навіжене, хоча зовнішня напрацьована впевненість не давала хвилюванням якось відобразитися на його вигляді. 

Солідний чоловік, що був одягнений у діловитий костюм, пробігся очима по рядках офіційних паперів, після чого також підписав їх. Він посунув стопку на край столу, аби та не заважала, та, посміхнувшись особі, що сиділа навпроти нього, потиснув йому руку, промовивши:

-Радий співпраці з вами, Аміре Віталійовичу.

Молодий чолов’яга, що до цього перший підписував документи, теж всміхнувся, проте більш стримано, відповівши:

-Навзаєм, Сергію Сергійовичу. Сподіваюся, вона буде приємною та плідною.

-Неодмінно, пане, неодмінно! – поважно склавши руки перед собою, мовив власник бренду, Монотайпу, після підсвідомо озирнувся, промовивши із характерною посмішкою: можливо, бажаєте відмітити початок нашої співпраці?

Амір, відверто не бажаючи пити з ним, подумки перекривився. Будь-хто інший на його місці, вірогідно, згодився б, адже Сергій Сергійович користувався неабияким авторитетом та впливовістю у дизайнерській та модельній індустрії. Проте своєму новому колезі Амір награно посміхнувся, сказавши:

-Я би залюбки, проте сьогодні за кермом. А також маю ще деякі справи.

Він підвівся, пильно спостерігаючи реакцію пана Сергія на свої слова. Той лише неоднозначно підійняв брови, проте не здалося, що він сильно розчарувався.

Чоловіки попрощалися, після чого останній покинув офіс, прямуючи до виходу з будівлі.

Це був ще один із важливих кроків у житті Аміра: підписаний контракт із успішним брендом одягу та аксесуарів. Хлопець уже біля року крутився у сфері моделінгу та дизайну. Вміючи вести дипломатичні розмови, а також вивчившись за відповідним фахом, ну і маючи від природи чаруючу харизму й привабливу зовнішність, він впевнено тримався у цій сфері. А поставлений початок співпраці із одним із найуспішніших брендів країни, а саме будучи взятому до числа його головних моделей та обличь, відкривали великі перспективи на майбутнє.

Чорнявий, злегка смуглявий, він мав єхидні карі очі, що гармонійно поєднувало усю його колірну палітру. Високий та широкоплечий, його статура додавала йому самовпевненості, якої, хоча, було й так, хоч відбавляй. Ніс мав невелику впадину на переніссі, за якою кісткова частина піднімалася характерною горбинкою. Обличчя мало дещо різковаті, проте чіткі контури. А усмішка його була білозубою та харизматичною, хоча й часто, а точніше практично завжди, віяло від неї нотками іронічного сарказму та легкого гордовитого усвідомлення власної переваги.

*Того ж вечора*

У вітальні розкішного будинку за столом сиділо двоє: Амір та Віталій, його батько. Це був уже пізній вечір, проте останній наполіг на тому, аби син приїхав до нього. За вікном давно смеркнуло: небо почало вкриватися пеленою, що встеляла градієнтними барвами увесь небокрай.

Вони обоє були втомлені, адже дні в обох однаково насичені та продуктивні. Батько Аміра мав великий бізнес, що полягав у об’ємному, одному із небагатьох в країні, імпорті матерії з-за кордону, а саме з Туреччини та інших країн. Тож роботи у того стабільно було немало. Проте це дозволяло його сім’ї жити у розкоші уже протягом багатьох років.

Батько, подякувавши домогосподарці, дочекався, поки та вийде за двері, а після вільно, невимушено глянув на сина, промовивши:

-То що, сину, тебе можна вітати із успішним підписанням контракту із Монотайпом?

Амір, відкинувшись на спинку стільця, виставив руку перед собою, невимушено поклавши її на стіл, та відповів:

-Завдяки тобі, тату. Я б сам ще довго це все будував.

Віталій, підвівшись з-за столу, посміхнувся, промовивши:

-Ти давно керуєш усім сам, не варто, - батько, зціпивши руки за спиною, підійшов до закритого стелажу, - я мав тобі допомогти на початку, це був мій батьківський обов’язок. Не мав ж я тебе пускати у вільне плавання одного та із нулевим ресурсом.

Хлопець посміхнувся, відчуваючи у словах батька тепло. Вони давно ось так не збиралися. Дуже давно. Востаннє Амір бачився з татом кілька місяців тому.

-Тільки от із Сергієм Сергійовичем якихось справ окрім робочих не май.

Амір підійняв запитальний погляд, не розуміючи, спитав:

-Чому?

-Він просто натура така… Мав я з ним справи всілякі. Пацюк гусаку не товариш.

Віталій відчинив дверцята, діставши звідти пляшку вина. Він озирнувся на Аміра, запитально глянувши на нього:

-Вип’ємо?

-Я за кермом.

-Нічого страшного, попрошу Богдана тебе відвезти. Ну?

Амір потиснув плечем, відповівши:

-Давай.

Віталій посміхнувся та, зачинивши дверцята, підійшов до столу. Він розкоркував пляшку, розливши вино по келихах. Багряний напій оксамитовою хвилею розливався за стінками тендітного скла, яскраво підсвічуючись на фоні люстри.

Батько поклав пляшку на стіл та сів на своє місце, після чого чоловіки взяли келехи, цокнувши їх краї один об інший. Зробивши ковток вина, відчулося, як воно приємно, дещо п’янко зігріло тіло. Поклавши келих на стіл, Амір запитав:

-А у тебе як справи?

Віталій також поклав свій келих на стіл та, склавши руки на грудях, праву на ліву, посміхнувся, запитавши:

-У якій сфері?

Амір також припідійняв кінчик губ, додавши:

-Та в усіх. Ми давно не спілкувалися ось просто так. Що й не дивно.