Розділ 10. Розмова Ельдара з Елізабет

Після уроків, Емілія написала Ельдару і Елізабет. 
 

Ельдар

—Ельдаре!

—Що таке? 
 

—Може сходимо сьогодні у кафе?

—Не знаю, я не в настрої
 

—Ну будь ласочка🙃

—Гаразд, пришли мені назву кафе, я прийду через 15 хв 
 

—Добре

Емілія прислала хлопцю вулицю де знаходиться кафе, і його назву.
А Елізабет вона написала таке.
 

Елізабет

—Елізабет, ми з тобою щось не дуже подружилися, може сходимо у кафе?

—Що?! Навіщо мені з тобою іти кудись? Спочатку зажимаєшся з моїм хлопцем, а тепер що?! 
 

—Елізабет, нам треба поговорити. Через 15 хв щоб ти сиділа вже в кафе

—Ладно
Емілія теж їй прислала вулицю і назву кафе.
На цьому їхня переписка поки що закінчилася. Тепер потрібно чекати поки  вони прийдуть. 
 

Пройшло 15 хв

Ельдар першим зайшов до кафе. Він озирнувся, шукаючи Емілі, і побачив її за столиком у кутку. Підійшовши, він здивовано підняв брови:
— Емілі, а де ж...
Не встиг він закінчити, як двері кафе різко відчинилися, і ввійшла Елізабет. Її обличчя було напружене, а погляд — сповнений підозри. Вона помітила Ельдара за столиком і зупинилася, наче вкопана.
— Що тут відбувається? — запитала вона, дивлячись на Емілі.
Емілі усміхнулася, підвівшись із-за столу.
— Привіт, Елізабет, Ельдаре. Я хотіла, щоб ви поговорили.
— Поговорили? — перепитав Ельдар, дивлячись на Елізабет. — Про що?
— Про те, що між вами сталося, — відповіла Емілі. — Я бачу, що ви обидва страждаєте через непорозуміння.
Елізабет склала руки на грудях.
— Я не збираюся розмовляти з ним, — заявила вона. — Він мене зрадив.
— Так, я зраджував тебе, але я кохаю тебе.— відповів Ельдар. — Я просто хотів допомогти Емілі з її проектом.
— Допомогти? — скептично запитала Елізабет. — Занадто близько, як на допомогу.
Емілі втрутилася:
— Елізабет, послухай. Я знаю, що він тобі зрадив зі мною.
Але Ельдар —твій хлопець, і він любить тебе.
Елізабет здивовано подивилася на Емілі.
— Звідки ти знаєш?
— Я бачу, як він на тебе дивиться, — відповіла Емілі. — І я бачу, як ти дивишся на нього. Ви створені одне для одного.
Ельдар підійшов до Елізабет і взяв її за руку.
— Елізабет, будь ласка, повір мені. Я тебе реально кохаю, я зроблю все щоб виправити свої помилки.
Елізабет подивилася йому в очі, і її серце розтануло. Вона побачила в його очах щирість і любов.
— Я... я вірю тобі, — прошепотіла вона.
Ельдар усміхнувся і обійняв її.
— Я так радий, — сказав він. — Я так сумував за тобою.
Елізабет обійняла його у відповідь.
— Я теж сумувала, — сказала вона.

Емілі спостерігала за ними з усмішкою. Вона була щаслива, що їй вдалося їх помирити.
— Ну що ж, — сказала вона. — Я думаю, що моя місія виконана.
Ельдар і Елізабет відірвалися одне від одного і подивилися на Емілі.
— Дякую тобі, Емілі, — сказав Ельдар. — Ти справжня подруга.
— Дякую, — додала Елізабет. — Я не знаю, що б ми без тебе робили.
Емілі усміхнулася.
— Нема за що, — відповіла вона. — Я рада, що ви знову разом. А тепер, я піду, щоб не заважати вам насолоджуватися товариством одне одного.
Вона підморгнула їм і вийшла з кафе. Ельдар і Елізабет знову обійнялися, щасливі, що їхні стосунки знову налагодилися.