Розділ 3

- Фото вийде чудове! - крикнула, а тоді затулила Polaroid своїм тілом, бо якась надто агресивна дитина вирішила оббризкати мене прохолодною водою.

- Думаєш? - гукнув Ігор, що лежав догори ногами на гірці помаранчевого катамарану.

- Усміхайся, Ігорьок!

Хлопець одразу дістав язика, радісно кривляючись й змушуючи мене розреготатися.

Як-не-як, а мати друга гея було до біса круто. Це найкомфортніші люди у світі.

Я нарешті упіймала цей кадр, натиснувши на кнопку, а тоді  хутенько побігла геть з крижаної води до наших килимів, де розвалилися Ліза з Катрусею, обпершись на плече та граючи в карти. Руденька паралельно куштувала картоплю фрі та стейк з овочевою нарізкою на пластиковій тарілці. Поруч із Лізою стояв такий самий пластиковий стаканчик, і я навіть здалеку відчувала, що всередині був алкоголь. А ще навіть не обід!

- Рушник, рушник, будь ласочка, - прошепотіла, кладучи дорогоцінний бежевий Polaroid у рюкзак, а тоді нарешті дістала блакитний рушник. Волосся, яке більше не було хвилястим, липло до всього тіла, змушуючи мене здригатися й кривитися.

І як русалки можуть бути наскільки спокусливими в такому вигляді? Єдине, чого мені зараз хотілося - поголити всю голову.

Пісок начебто і був гарячим, але тіло однаково трусилося через ці кляті краплинки води по всій оголеній шкірі.

Я обернулася через плече до Ігоря й розреготалася від побаченого. Декілька хлопців з іграшковими лопатками напали на катамаран, і як би сильно Ігор не намагався закрити гірку своїм тілом, ті дітлахи однаково лупцювали блондина, пробираючись усе далі.

- От же бовдур, - кинула Катруся, але я помітила, що її також тішила ця ситуація, адже кутики губ нервово сіпалися вгору. Навіть вчителька математики вміла сміятися.

- Я взяла номер в одного проктолога, - натомість простягнула Ліза, кидаючи картоплю фрі до рота, допоки я знімала Ігоря на камеру смартфона.

- Ну так, - кинула Катерина Сергіївна. - Після цієї їжі тобі точно знадобиться його номер.

Я здавлено розреготалася, а тоді чкурнула рятувати друга від орди маленький дітей, а оскільки мала надто добре серце, довелося дозволити кожному з них спуститися з нашої орендованої гірки. Двічі.

Артур так і не роздягнувся. Хлопець спокійно прогулювався, вивчаючи ліс та покурюючи цигарку, бо на території пляжу палити було заборонено, а тим часом його друг Ми-ж-на-пляжі-Дарі заводив нові знайомства з якимись дівчатами в чистій та прохолодній воді, з якої прямо-таки не хотілося вилазити.

Якщо вже почала, то, думаю, слід зазначити, що Давид завершив навчання на бакалавра за спеціальністю архітектура та будівництво. Не знала, що він робитиме далі: піде на магістратуру чи повністю зануриться у свою нову роботу зі стабільною заробітною платою. Мені було майже байдуже.

І чому цей дурник викликав у мене такий широкий спектр емоцій?

Ах, точно. Рік тому Ліза пропонувала мені створити список позитивних та негативних якостей у Давида, від чого я однозначно відмовилася, бо він же, бляха, ідеальний! Лише потішила б подругу. До того ж Ліза не вміла тримати язика за зубами, і вже на наступний день Давид мав би відксерену копію своїх десятків плюсів. Ні, серйозно, як можна бути настільки життєрадісним?

Коли йому було вісімнадцять, і він летів з родиною до Італії, аби відсвяткувати свій день народження, Давид дуже хотів лишитися там на декілька тижнів, а не на якісь короткі три дні. Тому, навіть коли зламав руку і опинився в лікарні, сміявся з цього випадку, згадуючи своє бажання, яке по суті здійснилося.

Та годі вже!

Всі зрозуміли, що він найчарівніша істота у світі, дякую.

Сонце палило спину своїми нещадними променями, коли ми з Ігорем нарешті повернулися до різнокольорових килимів.

Я одразу помітила, як Давид (у самих лише червоних пляжних шортах) захоплено розрізав кавун навпіл столовим ножем: товста скоринка хрустіла під вагою його руки. Тим часом Ліза вже тримала ложку напоготові. В дівчини ледь слюнки не текли. А от Катерина Сергіївна мовчки їла свої власні канапки з оливками та двома видами сиру.

- Та народжуй ти швидше! - вигукнула п'яненька Ліза, а тоді вихопила величезну половину кавуна прямо з рук Давида й поклала його собі поміж ніг, сівши по-турецьки.

Я перезирнулася з Артуром, який вскинув свої рівні каштанові брови, й усміхнулася.

Ліза у своєму репертуарі.

Тоді Давид відрізав Ігорю невеликий шматок кавуна, бо той не хотів обмінюватися слиною з усіма іншими, а я натомість приготувала столову ложку, аби вдосталь наїстися. Чи напитися.

Але хто б міг подумати, що невинне поїдання кавуна стане для мене чимось настільки жахливим?

- Який солоденький фрукт, - знущально простягнув Ігор, допоки Катерина Сергіївна обперлася на лікті позаду та розслаблено оглядала річку.

- Це ягода, ідіоте.

Я перевела погляд на іншу половину яскравого й такого хрусткого кавуна, що лишився для хлопців та мене. Артур з Давидом вже вмостилися зручніше на червоному килимі та почали занурювати свої ложки до середини солодкої ягоди, витягуючи перед цим декілька чорних кісточок.

Я зробила теж саме, а тоді - Господи, навіщо!? - кинула швидкий погляд на Давида.

Рідкий солодкий сік тік його підборіддям, але хлопець навіть не зважав на це. Лише усміхався світу й насолоджувався моментом.

ДАРИНО, ГАЛЬМУЙ!

Моя ложка застигла прямо в роті, і я точно не знала, це кавуновий сік от-от потече моїми руками чи все ж таки слина від побаченого.

Господи!

Чому не можна їсти кавун нормально, як от Артур?

Кузен Лізи обережно клав ложку до рота, бо боявся заляпати свою білу футболку. Його вираз обличчя був, як завжди, кам'яним, але я то розуміла, що Артур просто не хотів показувати власні емоції, а насправді дуже сильно любив нас, бо навіть знайшов автівку для цієї літньої подорожі.

І Давид...

Терміново! Мені потрібен рятівний жилет!