Оповідання "За що я люблю життя"

За що  люблю життя

     Ранок чудового дня. Моніка вже давно не спала. Боліла нога, яку нещодавно зламала. Але це нічого. Чому для неї  чудовий день? Бо  досі жива. Вміла завжди шукати щось хороше навіть у таких речах. Просто любила життя і насолоджувалася ним сповна. Вважала, що зламана нога це не кінець світу.

    Глянула у вікно. Захотілося на вулицю. На свіже повітря. Ввійшов чоловік.

-  Прокинулася? А я приніс сніданок.

-  Дякую. Жінка всміхнулася.

-  Знаєш, досі дивує твоя здатність бачити у всьому хороше. Як це робиш?  Теж хочу так вміти. Бо якби  зламав ногу, то місяць би ні з ким не розмовляв, щоб не образити. Чоловік розсміявся.

-  Просто потрібно полюбити життя. Більше нічого.

-   Гаразд, краще поїш.

-  Дякую, після сніданку піду на вулицю. Здивовано глянув.

- Впевнена?

-  Так.

-  Що тут скажеш, справжня чудо жінка. Чоловік сів ближче.

-  Скажи, за що  так любиш життя?

-  А чому не любити?

-  Все одно не розумію.

-  Тут немає чого розуміти. Життя - це гра з якої не вибратись живим. Але живемо зараз і потрібно цим насолоджуватися. Якщо постійно зациклюватись на чомусь поганому, то можна взагалі збожеволіти. Шукаючи хороше, самі стаємо кращими. Життя - дивна річ. Сповнене найрізноманітніших кольорів, наче веселка. Є яскраві моменти і темніші. Потрібно це приймати.  Розумію, що  зламала ногу. Лише, а могла взагалі померти. Але, як бачиш, досі жива і це вже привід радіти. Життя подарувало тебе і дуже вдячна. Привід потрібен для горя, а для щастя – ні. Щасливим можна бути просто так, але все одно у нас є безліч причин. Просто головне їх побачити. Усвідомити цінність того, що дихаємо, радіємо, плачемо, кохаємо, просто ЖИВЕМО! У нашому житті більше хорошого ніж поганого, але здається, що навпаки. Погане можна порахувати  на пальцях, а якщо почати перераховувати хороше, то цей список можна продовжувати до нескінченості. Але якби  не жили, то з нами не траплялося ні того ні іншого. Тому життя – це головна цінність.

-  Твоєю жагою  до життя треба тільки захоплюватися.

-  Ну, мені здається, жити треба щасливо. А яке це щастя матиме вигляд - залежить лише від нас…