Оповідання "Поламана сходинка"

Поламана сходинка

     Сонце зійшло. Робочий день розпочався, але в Юлії сьогодні  вихідний. Переїжджала у новий будинок, тому  багато роботи і за межами офісу. Довго ж будували, підбирала інтер’єр і не тільки. Нарешті можна  перевозити речі. Як же  мріяла про цей будинок. Стільки сил сюди вклала. Але нарешті мрія здійснилася. Не шкодує ні про що.

 Покликала друга, щоб допоміг  з речами. Хоч  і сильна , ні від кого незалежна, а з деякими речами таки самотужки не впорається.                                                                                                                                      

 Як же це красиво. Двоповерховий будинок. З терасою та балконом. Великий, просторий, навіть із кабінетом. Гліб взяв коробку з речами, а дівчина папки із документами. Зачекала поки друг спуститься і за декілька хвилин почала підніматися. Не звикла ще до сходів, тому піднімала доволі повільно.

    Ступила на останню сходинку і нога підвернулася. Могла впасти, але поруч вчасно опинився Гліб, який підтримав за лікоть. Нога підвернута. Дівчина глянула на сходинку. Та була зламана.                           Як так сталося? Допоміг дістати дівчині ногу зі сходинки.  Скривилася від болю.

   Йти  важко, тому Гліб поставив коробку на підлогу і взяв дівчину на руки.

Обережно, щоб не зачепити поставив її на диван.

-  Ти вже кухню освоїла? Є лід чи аптечка?

-  Аптечка внизу, одразу третя шафа ліворуч, там знайдеш.

-  Гаразд, я зараз.

-  Тільки обережно, бо сходинка таки поламана.

-  Авжеж.

 За декілька хвилин чоловік повернувся з аптечкою у руках.

-  Ледве знайшов. 

Обережно взяв ногу дівчини у свої руки.

-  Ще й добряче подряпала об дерево. Наступного разу вибирай щось міцніше. 

Почав обробляти рану.

-  За декілька днів будеш знову бігати. 

 Дівчина скрикнула від болю.

-  Вибач, спробую обережніше. 

 Заклеїв подряпину пластиром і почав масажувати ногу.  Дивилася з якою турботою, обережністю і любов’ю це робить. Просто спостерігала за ним, наче зачарована. А він все - таки красень. Обережно поклав ніжку на подушку.

-  Декілька днів маєш полежати

Поправила подушку за плечима і наче сіла. Змогла хоч опинитися майже на рівні його обличчя.

-  Підійди ближче. 

Піднявся і присів ближче до дівчини.

-  Ще щось пані, – казав  жартома.

-  Дякую тобі.

-  Для коханої жінки все що завгодно. А зараз  краще відпочити.   Нахилився і поцілував у чоло. Заглянув в очі, піднявся і вийшов. Наче і не було. Це він щойно зізнався їй у кохані? Певно, що так. Але це ж очевидно. І допомогла у цьому поламана сходинка. Шкода тільки, що так швидко втік. Ну нічого, вона його ще зустріне. І тоді обов’язково скаже, що кохає…