Оповідання "Моє щасливе місце"

Моє щасливе місце

        Віталіна сиділа у кріслі перед дзеркалом. Думала ,який відтінок помади нанести. Сьогодні   йде на побачення. Але якщо точніше, то на вечір – сюрприз.  Не знала, що там чекає, адже це таємниця. Не знала навіть куди підуть, а від Георгія можна  очікувати всього. Вирішила зупинитися на ніжному рожевому відтінку. Підійде під сукню і будь – які умови побачення.

    Давно вже не було такої інтриги. Георгій  прийде за пів години. Інтрига зростала з кожною хвилиною. Не знала навіть до чого готуватися. Цікаво, але водночас страшно. У двері подзвонили. Він доволі рано. Віталіна пішла відчиняти.

-  Привіт.

-  Привіт.

-   Готова?

-  Так.

-  Чудово.

-  Ходімо.

-  Скажи куди?

-  Скоро сама все побачиш. Довірся мені. Простягнув  руку і  з невпевненістю подала  свою. Від нього віяло впевненістю, а дівчина здавалося зараз взагалі відмовиться йти. Що на неї чекає? Чому  такий загадковий? Чому не скаже  куди йдуть?

Зупинилися перед будинком. Доволі красивим. При вході стояли дві колони червоних кульок.

-  Ти мені довіряєш?

-  Так. Дістав пов’язку і зав’язав  очі.

-  Тобі сподобається. Обіцяю.

Міцніше стиснув  руку і  обережно пройшли всередину. Артем обережно, щоб дівчина не зачепилася за щось провів до головної кімнати. Великої та просторої із сірими стінами, а навколо  дуже багато кульок. Хлопець обережно зняв пов’язку. Дівчина розплющила очі. Знадобилося декілька секунд, щоб звикнути до освітлення. Коли змогла роздивитися навколо, то очі розширилися від щирого захвату.

    Стіни завішані фотографіями. Незвичайними, на них всюди  Віталіна. Фото найрізноманітніші. Їх  настільки багато, що  не знала куди дивитися.  Професійні. Так красиво. Таких подарунків  ще не робили. На очах виступили сльози.

-  Дякую.

-  Тепер ця галерея твоя. У всіх можливих значеннях. Це твоє місце. І ще одне.  Хлопець опустився на одне коліно і дістав каблучку. 

-   Вийдеш за мене заміж? – кімнату заполонили радісні крики.

-  Так. Одяг  каблучку на палець і ,піднявши на руки, перекрутив  – дівчина засміялася. Коли Георгій опустив на підлогу сказала:

-  Знаєш, це  вже не звичайна галерея. Це моє щасливе місце…