Оповідання "Карта забутого світу"

Карта забутого світу

   Ранок суботи. Єва прибирала у квартирі. Вирішила переглянути речі        у  шафі. Викинути зайве чи навпаки, можливо, знайде там те, про що давно забула. Шафа велика, але увагу жінки привернула купка пороху на верхній полиці. Потягнулася рукою і відчула щось тверде. Виявляється ,щось запорошене. Єва взяла. Здула пилюку із поверхні. Закашлялася, а очі почали сльозитися. Жінка присіла на ліжко. Це папка. Відкрила. Всередині  перший аркуш  підписаний: “Карта мрій”.

Спершу  не зрозуміла про що йдеться, але розгорнувши наступний, який виявився доволі великим- згадала. Ще в дитинстві, коли  з чоловіком були лише друзями і обіцяли одне одному, що колись  одружаться, то обоє склали план подальшого життя. Мрій. Тобто, тих місць у які пара мала б поїхати, коли одружиться. Але обоє про це забули.

    Яскраві спогади один за одним спливали у голові Єви.

Пам’ятала, як  мали поїхати у Львів і скуштувати тамтешню каву чи круасани у Парижі. Відвідати океанаріум і полетіти до Америки. Стільки планів, які  тепер виявилися вже нездійсненими, лише наївними дитячими мріями. Зараз  тримала у руках карту вже давно забутого світу.  А  може ще не пізно? Можливо ,все ще тільки попереду?  Ну звісно, що їх стримувало? Страх перед змінами? Зараз перед нею стояв вибір. Надана можливість здійснити давню мрію. І чи зможе це зробити- чи ні залежить тільки від неї.

   Але що на це скаже чоловік? Що це все маячня? А можливо, навпаки -підтримає ? Ну що ж, сьогодні  про це дізнається. Одразу побачивши це, всередині спалахнув дитячий запал. Бажання здійснити те, про що мріяли роками, щоб потім не пошкодували. Що не зробили цього.

 Єва настільки задумалася, що не почула, як до спальні ввійшов чоловік.

-  Що це ?

-  План здійснення наших мрій. Карта забутого світу. Підійшов ближче і глянув.

-  А  вже й забув.

-  Як і я…

-  То що скажеш? Може настав час здійснити дитячі мрії?

-  Думаєш варто?

-  Життя одне, більше такого шансу  не буде. Або зараз або ніколи.

-  Але це багато мороки. Візи, квитки, речі, валізи, гроші…

-  Як на мене все це просто формальності. Достатньо жили для когось, може варто вже для себе?  Таки втілимо мрії у реальність?

-  Якщо так, тоді добре.

-  Ну, нарешті. Пригоди чекають. Жінка дзвінко розсміялася. Давно  не була така щаслива.

-  То звідки розпочнемо?

-  Попереду у нас львівська кава і круасани у Парижі…