Оповідання "Шанс"

Шанс

    На дворі темна ніч. Марина їхала до подруги. Альбіну покинув хлопець і зараз залишати наодинці її точно не можна. Вона потребувала підтримки. Дівчина була дуже здивована, думала, що у них все добре, взагалі вже налаштувалася йти на їхнє весілля, а тут таке. Вона постукала. Двері відчинилися за хвилин п’ять.

-  Ну нарешті.

-  Він мене покинув! – Вона голосила так, що здавалося було чути усім сусідам.

-  Ну все, заспокойся. – Вона обійняла її, а та досі продовжувала схлипувати.

-  Як він міг? Скажи мені як?

-  Він не вартий того, щоб ти плакала.

-  Але я кохаю його, а він розбив мені серце!!!

-  Я знаю, це боляче, але найкраща йому помста це твоя усмішка, тому зараз краще добряче виплачся, а завтра ми йому покажемо, кого цей телепень втратив. Чуєш? Ти маєш бути сильною. На зло всьому світу. – Альбіна і досі схлипувала. Здавалося, що скоро захлинеться сльозами. Марина дивилася на сльози подруги і хотілося набити того, хто довів її до такого стану.

    Минуло години три, коли Альбіна нарешті заснула. Марина вкрила її ковдрою, взяла ключі від машини і вирішила поїхати до нього. Спершу замкнула подругу у домі. Мало що може статися. До того, як вона прокинеться Марина вже повернеться.

Їй було плювати, що на годиннику третя ночі. Він жив у квартирі, але дівчину це не зупинило і вона почала товкти у двері так сильно, що вони відчинилися буквально за декілька секунд. Вона, як вихор

увірвалася всередину і розлючено зачинила за собою двері так, що у квартирі здригнулося скло.

-  Марино?

-  Впізнав? Невже, а я вже думала в тебе склероз!

-  Чому ти тут ще й посеред ночі?

-  Я прийшла розібратися чому ти покинув Альбіну, ще й перед своїм днем народження!!!

-  Як на мене це наша особиста справа.

-  Ні, ти образив її, а я свою подругу ображати не дозволю. Ти, як останній телепень розбив їй серце.

-  Хто?

-  То тебе цікавить хто ти, а не те, що ти зробив їй боляче?!? Ти покинув її, коли вона планувала зробити тобі подарунок! Ти покинув її з почуттями, які переповнювали її! Ти ніколи не дізнаєшся, як сильно вона тебе кохала,набагато більше ніж показувала це! Ти хоч знаєш скільки разів вона прокидалася посеред ночі у сльозах, лише тому, що ти їй снився?!! Ніхто і ніколи тебе не покохає так, як це робила вона! Коли я казала їй, що ти повний дурень, вона тебе виправдовувала, захищала, а зараз захлинається сльозами, бо ти її покинув! І заради кого!?? Знай, що ти назавжди втратив своє щастя, можеш навіть вибачення не просити, просто заберися геть із її життя. Я не дозволю їй пробачити тебе, щоб ти знову її зламав! Пізно!!  - Марина дала йому ляпас, востаннє глянула на нього і не дочекавшись того, що він щось скаже просто пішла. Їхала назад до подруги.

Коли ввійшла до будинку, вона і досі спала. Марина присіла поруч і згорнула пасмо волосся з її обличчя.

-  Він тебе не вартий. Він втратив свій шанс. Назавжди. Я знаю, ти обов’язково  будеш  щаслива. Ти, як ніхто на це заслуговуєш…